Кирило Ткаченко: "Професійна освіта має підпорядковуватися уряду"

Наразі запроваджена триступенева професійна освіта. Кожний ступінь навчання визначається теоретичною та практичною завершеністю і супроводжується присвоєнням випускникам ПТНЗ відповідної кваліфікації. У Міносвіти вважають, що один із напрямів реформування профтехосвіти – реорганізація її закладів.

Нещодавно Міністр освіти і науки України Дмитро Табачник зазначив: "Створення вищого регіонального професійно-технічного закладу дозволить підвищити якість підготовки учнів <...> мета реорганізації – підвищити якість підготовки професійно-технічних кадрів. І друге – не марнувати державні кошти" (http://www.mon.gov.ua/main.php?query=newstmp/2010/03_08/2).

Потрібно зазначити, що професійно-технічна освіта щільно інтегрована в економіку, відтак становлення стабільної, конкурентоздатної, соціально-орієнтованої економіки в державі напряму залежить від розбудови якісної системи профтехосвіти. Дослідження сучасних науковців свідчать про те, що двоє із трьох роботодавців в Україні вважають рівень підготовки кваліфікованих робітників у державних професійно-технічних навчальних закладах низьким і таким, що не відповідає потребам виробництва. Їх не задовольняє не лише якість підготовки, але й рівень кваліфікації (http://www.kpu.net.ua/profesijno-tehnichna-osvita-ukra%D1%97ni-vikliki-sogodennja/). Отже, логічно, що на наші найбільш актуальні питання у сфері профтехосвіти відповів директор департаменту з організаційної роботи Конфедерації роботодавців України, член наглядової ради Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття Кирило Анатолійович Ткаченко.

 

Перш за все, відсутня система контролю якості навчання. Також в Україні неефективна система фінансування, застаріла (створена ще за радянських часів) нормативно-правова база. Ще одна проблема – зарегульованість системи управління. Безумовно, погано впливають й відсутність мотивації та конкуренції в системі. Вирішення цих проблем це, вважаю: 

·        розробка принципово нових професійних стандартів (кваліфікаційних характеристик) за безпосередньою участю роботодавців (галузевих організацій роботодавців);

·        реалізація принципу «хто навчає – той не оцінює»;

·        реформування системи фінансування за принципом «гроші йдуть за учнем»;

·        надання самостійності керівникам ПТНЗ щодо розпорядження коштами в межах затвердженого бюджету;

·        створення Національної рамки кваліфікацій.

Надати більше економічної свободи ПТНЗ, фінансування підготовки за принципом «гроші йдуть за учнем», мотивація роботодавців до участі в розробці професійних стандартів, навчальному процесі, оцінюванні результатів навчання, стимулювання роботодавців до організації виробничих практик на підприємствах.

Професійна освіта має бути підпорядкована Уряду в якості Державного комітету до складу якого повинні входити представники соціальних партнерів.

Думаю, державне замовлення має здійснювати Міністерство економіки та місцеві органи самоврядування виходячи із пріоритетів розвитку держави, територіальних (регіональних) програм розвитку за напрямками та рівнем технологічного укладу з відповідними вимогами до кваліфікаційного рівня.

По перше, це«Національні кваліфікаційні рамки» Європейського фонду навчання (проект завершено); також «Туринський процес» Європейського фонду навчання і «Децентралізація управлінням професійним навчанням в Україні», україно-канадський проект. Не можна лишити поза увагою й такі важливі проекти як: «Підтримка реформ професійно-технічної освіти в Україні», GTZ, україно-німецький (проект завершено); «Підвищення ефективності управління професійно-технічною освітою на регіональному рівні в Україні», проект ЄС (проект завершено; «Вміння для зайнятості», Британська Рада.

Основні переваги –більша мобільність ринку праці, економія при наймі персоналу (один працівник може виконувати роботу трьох), гнучкість при побудові траєкторії кар’єри, ефективність використання людських ресурсів.

Безумовно, окремі ПТНЗ готують кваліфіковані кадри, але це не є системою.

Сучасні темпи розвитку науково-технічного прогресу вимагають постійного вдосконалення професійної кваліфікації, нових вмінь та знань. Тому безперервна професійна освіта є необхідністю для розвитку людини, суспільства, економіки.