Звіт про фокус-групове дослідження (Буча)

23 лютого 2010 року у місті Бучі (Київська область) було проведено фокус-групове дослідження з метою з’ясування, декларованою чи реальною є громадська активність в районі/місті, а також доцільність, механізми та перешкоди цієї активності. Результатом дослідження є визначення міри громадської активності у контексті розв’язання проблем міста/району, взаємодії із місцевою владою, спроможності організацій громадського суспільства і потреб у нових знаннях та методах роботи для підвищення їхнього професіоналізму та інституційної спроможності.

У дослідженні взяли участь представники:

Міської і районної рад

Організацій громадянського суспільства

Місцевих ЗМІ

Громадські лідери.
 

Для обговорення було запропоновано чотири блоки запитань:

1. блок запитань, щодо інституційної спроможності громадських організацій на районному рівні:

1.1. Чи відомі вам якісь громадські організації чи громадські ініціативи у вашому місті/районі. Якщо відомо, то якими справами вони займаються?

1.2. З яких джерел вам відомо/чи хотіли б аби було відомо про діяльність цих організацій/ініціатив?

2. блок запитань, що стосуються місцевих проблем та способів їх розв’язання:

2.1. Визначте ключові проблеми міста на соціальному/комунальному/культурному чи інших рівнях?

2.2. Хто, на вашу думку, мусить розв’язувати вами означені проблеми?

2.3.Хто, на вашу думку, може розв’язувати вами означені проблеми?

2.4. За яких умов ви б особисто взялися до розв’язання означеної вами проблеми?

3. блок запитань, що стосуються виборчої кампанії та демократичних стандартів:

3.1. Виборча кампанія Президента в Україні 2010, на вашу думку, відбувалася демократично? Що саме було демократичного/недемократичного?

3.2. Демократичний Президент в Україні нині, по 18 роках України самостійної та демократичної країни. Який він? Яка роль особи чи посади Президента у Вашому житті?

3.3. Демократичні цінності, соціально-культурні форми життя потрібні вам і вашій роботі/житті? Допомагають вам чи заважають?

3.4. Досвід демократичних трансформацій сусідніх держав (Польща, Словаччина, Латвія, Росія, Румунія та інші) цікаво/ важливо для вашої роботи?

4. блок запитань, що стосуються потреб громадського лобіювання

4.1. Чи вважаєте ви за можливе розв’язати проблеми вашого міста/району/будинку методами громадського лобіювання? З використанням досвіду демократичних країн-сусідів?

4.2. Чи потрібні нові знання, методики роботи для розв’язання проблем? Чи що потрібно?

Блок запитань, щодо інституційної спроможності громадських організацій на районному рівні:

1. Чи відомі вам якісь громадські організації чи громадські ініціативи у вашому місті/районі. Якщо відомо, то якими справами вони займаються?

Незважаючи на те, що Буча – молоде місто (із 2007 року), близькість до столиці України і наявність активних та ініціативних людей гарантує досить різноманітне і насичене громадське життя. У Бучі зареєстровано 17 міських громадських організацій і 4 організації, які зареєстровані за поданням всеукраїнських. Серед пріоритетних напрямів діяльності можна визначити такі: естетичний (громадська організація «Естетичне виховання», «Буча молода»), спортивний («Колосок», «Тріумф»), соціальний (Рада ветеранів війни і праці, організація інвалідів війни, жіночі організації «Діадема», «Панночка», «Союз українок»), суспільно-політичний (громадська організація «Правиця», міський осередок Всеукраїнської організації «Просвіта»). Організації громадянського суспільства в Бучі активно співпрацюють із місцевою владою, яка, за словами учасників обговорення, є «гарною командою», яка працює дуже ефективно на благо міста.

Цитати:

Про діяльність громадських організацій: «Серед них є молодіжні організації, які займаються безпосередньо творчістю і дозвіллям молоді, намагаються організовувати групи за інтересами. Там є музиканти, є художники, є спортсмени-каратисти, є екстремальні види спорту, туристи, футболісти. Тобто, спортивні клуби, які зареєстровані як громадські організації».

«Буча – молоде місто <…>, тут тільки формується громадська діяльність. Але нещодавно відділ сім'ї та молоді зібрав чергове зібрання громадських організацій, і що дуже сподобалося, що в основному активні громадські організації саме не заполітизованого змісту».

«Перша велика для нашого міста молодого громадська організація „Естетичне виховання”, з якими ми співпрацюємо в плані творчого розвитку. Це організація концертів, дозвілля молоді, дискотеки для дітей, учнівської молоді, вечори творчості».

«Жіночий центр „Діадема”: <…> Наша мета – працювати із мало захищеними верствами населення, особливо жінками, багатодітними <…> Ми проводили благодійну акцію з ними, зустрічалися на День матері».

«Територіальний центр з обслуговування одиноких непрацездатних громадян: Ми співпрацюємо з усіма громадськими організаціями, які є у нашому місті <…> Звичайно, Бучанська міська рада дуже багато надає допомоги таким людям, цим незахищеним верствам населення».

«…Почалася така тенденція в місті, що партійні осередки почали засновувати свої громадські організації. Це та сама партія Литвина. У нас є депутатська група „Правиця”, яка теж громадську організацію „Правиця” організувала. БЮТ теж має свою громадську організацію жіночу».

«Коли до нас звертаються <…> з якимись проханнями, поставити на порядок денний сесії, розглянути питання якась громадська організація, або просто стати співорганізаторами якоїсь акції, то ми завжди йдемо назустріч і завжди беремо участь в цих акціях <…> З молодіжних організацій до нас зверталася не конкретна якась молодіжна організація, а представники старших школярів, які просили нашу комісію посприяти в будівництві майданчика для скейтбордистів. Вони собі облюбували місце, де можна займатися, але воно непридатне для такого. Влада міста пішла нам назустріч, включила це в бюджет, в план розвитку, і фактично облаштували місце для зайняття цим спортом».

«Ми стараємось у нашому місті привити активну громадську позицію. У нас дуже тісна співпраця між громадськими організаціями і місцевою владою».

2. З яких джерел вам відомо/чи хотіли б аби було відомо про діяльність цих організацій/ініціатив?

Названі джерела отримання інформації про діяльність організацій громадянського суспільства у Бучі мотивовані переважно віком учасників обговорення: якщо це молодь, то переважає Інтернет, преса, зустрічі і заходи, влаштовувачі тими ж організації задля популяризації інформації про свою діяльність; якщо це люди старшого покоління – це радіо, місцеве телебачення, преса. Було згадано дві місцеві газети «Бучанські новини» і «Громадянське суспільство». Загалом поінформованість про діяльність громадських організацій серед населення є високою, і за наявності навіть цих джерел інформації виглядає можливим бути у курсі діяльності громадського сектора у місті.

Цитати:

«Джерела зараз, в принципі, у всіх більш-менш стабільні. Це преса. У нас є місцева одна поки що газета … Але є вже перші кроки по створенню нових видань. Звичайно, ми як молодь користуємося зараз інтернетом більше і отримуємо звідти інформацію про діяльність організацій. У нас є місцеве телебачення. Воно не настільки популярне, як інше, але це перший крок, багато бучанців дивляться».

«Я в першу чергу дізнаюся з місцевої преси, звичайно. Оскільки я є депутатом вже четвертий рік, то на сесіях дуже часто звучать питання, які обговорюються. А хотіла би дізнаватися, можливо, з інтернету більше. В інтернеті і портал бучанський читаю, звідти теж дізнаюся».

«У нас часто громадські організації беруть участь у загальноміських заходах. Як правило, в афішах прописуються як співорганізатори або організатори безпосередньо частини цих заходів».

«Ми не згадали ще про таке джерело, як самі громадські організації, коли вони проводять якісь акції. По-перше, вони намагаються афішами про це проінформувати, оголошеннями. Зустрічаються з керівниками підприємств і відомств, які зацікавлені у проведенні подібної акції. І навіть іноді запрошення розсилають флаєрами, листівками. І потім вони про свою роботу розповідають вже безпосередньо під час проведення заходу, під час зустрічі з людьми, які цікавляться цим заходом. Це теж інформація. Дійсно, на сесіях коли люди приходять і виступають з будь-якого питання, яке є нагальне».

«Інтернет, газети, телебачення, особисте спілкування, сесії, акції певні, які проводять громадські організації. Чутки. Все, що завгодно».

Блок запитань, що стосуються місцевих проблем та способів їх розв’язання

1. Визначте ключові проблеми міста на соціальному/комунальному/культурному чи інших рівнях?

Основні проблеми Бучі, на думку учасників зустрічі, стосуються культурно-виховної сфери, а саме потреби в історико-культурних місцях (театр, концертний зал), відсутності конкретного центру для дозвілля молоді, морально-психологічної проблеми молоді (її пасивність). Оскільки місто молоде, воно відчуває гостру потребу у власних службах і державних установах – відділення пенсійного фонду, відділення соціального захисту, будинок для людей похилого віку, будинок-інтернат, комунальні служби, відділення міліції, лікарня, дитячі садки. Через близькість до столиці існує проблема архітектурної забудови міста, коли не враховуються потреби жителів у місцях для паркування і дитячих майданчиках. Ще однією гострою проблемою, з якою ведеться боротьба на рівні місцевої влади, є насильство в сім’ї, пияцтво і вандалізм. Варто, однак, зауважити, що названі проблеми не створюють протистояння чи незадоволення в місті, оскільки місцева влада працює над їх вирішенням, демонструючи конкретні результати своєї роботи.

Цитати:

«Для мене, наприклад, проблема, про яку я вже писала, це була одна з найперших публікацій, - насилля в сім'ї, з яким я стикнулася не просто як сусідка, а як депутат. До мене зверталися люди, які потерпають від насилля своїх же дітей. Я про це писала. В результаті потім вийшла відповідь начальника управління у справах сім'ї та молоді, яка роз'яснила, куди звертатися в даному випадку, що робити. Тому що люди потрапляють в таку ситуацію, не знають, до кого їм звернутися. Крім 02, вони нічого більше не знають».

«Я також скажу з приводу насилля. Ми проводимо багато інформаційної роботи з цього питання. Саме в газету направляємо. Навіть декілька разів писали, що якщо виникає якась проблема у сім'ї в цьому питанні, телефони наші залишали, і дільничних інспекторів, куди звертатися».

«Оскільки містом ми стали три роки тому, то у нас є велика проблема для міста, для бюджету – це створення свого відділення пенсійного фонду, свого відділення соціального захисту. Теж нещодавно тільки побудоване. Свої БТІ, свої відділення міліції. Тобто, для всіх цих служб треба приміщення, треба їхня реєстрація по вертикалі, щоб воно було законно все».

«Например, БТИ у нас уже свое, но работать не дают БТИ. Ирпень не дает работать. Милиции как таковой у нас нет, потому что мы подчиняемся Ирпеню, милиция подчиняется Ирпеню. Нет своей больницы. Город молодой, и мы бы хотели иметь все свое. Власть сотрудничает с ирпенской властью, но это все бесполезно. Вопросы решаются наверху уже года 2-3, если не больше. Но до сих пор вопрос не решен. Нам бы, конечно, очень хотелось, раз мы город самостоятельный, областного подчинения, чтобы у нас были все службы свои».

«Буча стикнулася з тими всіма проблемами, які були названі колегами. Але є одна важлива особливість. Це не нагнітає жодного негативу серед більшості жителів Бучі. В принципі, всі ці проблеми – це проблеми будь-якого молодого міста, з якими воно стикається на початку свого розвитку. І є один дуже важливий позитивний момент, який не дає цьому нагнітатися. Дуже багато чого вирішується. Якби перебудувати нашу розмову на те, що було зроблено, то за три роки було зроблено немало. І по дорогам, і по освітленню, і по співпраці з громадськими організаціями <…> Люди бачать, що є ряд проблем, які поступово вирішуються».

«Є маленькі локальні проблеми, але дуже важливі. Є загальноміські і теж важливі. Ця пасивність молоді, яка, я сказав би, навіть найбільша. Це, по-перше, не пасивність молоді, вона передана батьками, ця пасивність. Ця пасивність дуже часто переростає у свинство, причому на різних рівнях. Починаючи від прибирання під власним забором, і закінчуючи, коли хтось займає якусь посаду і на тій посаді відчуває себе королем, паном чи ще кимось. В різних структурах, в різних сферах, комерційних, державних. Проблема дійсно в тому, що люди навіть якщо і гуртуються в громадські організації, призначається хтось головний, на нього покладаються якісь обов'язки, і ці люди чекають, що почне манна з небес падати, якісь дивіденди за те, що прийшов, посидів годину, щось сказав, призначив головного – і нехай він за мене робить».

«Ми згадали пасивну молодь. Але мені зустрічається тільки якась активна молодь. Дуже часто буває так, що цю активність треба дуже швидко кудись спрямувати».

«Буча начала расцветать только в бытность этой власти. Потому что хорошая команда. Недостатки есть, но не может быть так, чтобы работать и не было недостатков. Значит, неправильно работают, если нет недостатков».

2. Хто, на вашу думку, мусить розв’язувати вами означені проблеми?

Єдино правильним шляхом вирішення локальних проблем є спільна участь у цьому влади і громадськості. Звичайно, є проблеми, розв’язання яких залежить лише від певної суми грошей, але те, що знаходиться у компетенції місцевої влади або під силу громадськості, активно обговорюється і вирішується. Проте було зазначено, що багато проблем, особливо тих, які стосуються особистої культури і виховання, повинні вирішуватися на рівні сім’ї, родини, батьків і дітей, оскільки байдужість до свого будинку, вулиці, міста є, так би мовити спадковою, а не набутою, рисою. Крім того, наголошувалося на тому, що причина такої бездуховності у відсутності національної системи виховання, коли на зміну радянській ми не отримали ніякої.

Цитати:

«А у нас все занадто правильно виходить».

«Є, наприклад, проблема, що треба відкриті наші міські відділення різних служб. Це одна проблема. Вона залежить від грошей. Будуть гроші – побудують. Дещо відкривається, дещо ще відкриється. Є проблема більш масштабна, більш глобальна, яка вирішується не владою навіть, не громадськими організаціями, а з сім'ї вона йде. Виховання <…> Тому ми на цю сесію виносимо питання тих самих культурних, історичних місць в Бучі, що це виховувати. Виховувати тими ж концертами, виставками, музеями історичними, краєзнавчими, що ми не з неба впали, а у нас вже є історія більш ніж сторічна. Це дітям треба розповідати і виховувати. Це більш глобальна проблема. Тут і сім'ї треба залучати, не тільки владу і громадські організації».

«Це якраз та байдужість, яка йде від старшого покоління. Це безкультур'я, невихованість – це ж не проблема дітей. Це проблема батьків, які б мали цим займатися. Власним прикладом, під своїм парканом прибрати, покосити траву, слідкувати за тим, щоб не кидали папірці. Мені здається, такими простими речами можна рухатися далі, розповідати, що те не можна, а це можна».

«Я згоден з тим, що сказали колеги, але, на мою думку, це більше загальнонаціональна проблема, відсутність системи виховання. Система виховання дітей Радянського Союзу відійшла, вона була не сприйнята вже. А замість неї жодної не придумали. Як відомо, наявність поганої системи краще, ніж відсутність будь-якої системи. Тому ми, в принципі, зараз пожинаємо те, що посіяли. Не перейнявши систему виховання молоді від радянських часів, Україна отримала безсистемність, отримала те найгірше, що могла отримати з Заходу, не перейнявши чогось найкращого».

За яких умов ви б особисто взялися до розв’язання означеної вами проблеми?

Простіше все-таки, коли проблеми вирішує хтось інший, той, хто має відповідні посадові обов’язки, право, повноваження, силу тощо. З іншого боку, стоїть питання про те, щоб вибрати того із 100% байдужих, який є таким найменше і вповноважити його на вирішення усіх проблем. Але, на думку більшості, об’єднавши зусилля усіх активних людей, в яких є бажання працювати на користь міста, можна багато зробити. Крім того, значні результати дасть роз’яснювальна робота серед молоді, школярів, різні види заохочення тощо.

Цитати:

«Я вважаю, що перш за все потрібні органи міліції, якесь патрулювання. Мені ще відома добровільна дружина, коли ми ходили. Коли ми були студентами, ми разом з дільничним, чи кого нам виділяли від органів міліції, ми ходили і патрулювали вулиці».

«Байдужі всі. І байдужі, і пасивні. І байдужа громадськість, і байдужа влада, і пасивна влада. В даному випадку що потрібно? Якби було більше активних громадян, які б вийшли <…> Якби активність громадян будь-яких, дорослі, підлітки, люди похилого віку, ставилися в першу чергу до себе з більшою повагою, намагалися відстоювати свої інтереси, то прислуховувались би й інші, прислуховувалась би влада, і не так пасивно діяли б <…> Ніхто не хоче нічого робити. Всі вважають, що хтось за них повинен це все робити. А проблем дуже багато ».

«Виявляється, що у нас-то цінностей немає. Зараз кожна громадська організація окремо піднімає, захищає свої інтереси громадські і т.д. Немає цілісності. А раз немає цілісності, немає і результату. Знову-таки, це проблема державного рівня. Це проблема не самої Бучі. Якщо ця проблема буде на державному рівні вирішена, буде об'єднання громадських організацій на всеукраїнському рівні, то буде і об'єднання на місцевому рівні, не буде так, що це твоя проблема, а це моя проблема. Буде – це проблема наша, загальна, державна. Ясно, що це проблеми нашого українського менталітету».

«У нас є школи, ми маємо брати участь. Можливо, ходити по школах, проводити виховну роботу. Не тільки щоб були вчителі, а, можливо, ми, громадські організації, маємо підключитися до того. Я думаю, що спільна робота дасть результат набагато більший, ніж зараз».

«Більшість проблем в першу чергу йде з родини. Якби батьки проводили кожен день, хоча би два рази на тиждень, таку собі політінформацію дітям на різні теми. На тему виховання, на тему сприйняття інформації, що можна, що не можна, як відноситися навіть просто до своїх однокласників, до своїх товаришів. Проводити інформаційні роз'яснення дітям, що не можна псувати те, що тобі вже просто дали. Навіть ті ж дитячі майданчики».

«Я думаю, дані проблеми можуть вирішитися завдяки якійсь спільній системі. Якби був створений такий собі форум громадських організацій, були визначені напрямки безпосередньо, наприклад, дитячого виховання, були створені конкурси, щорічного, щомісячного залікового заходу, де могли би брати участь широкі маси дітей. Не важливо, спортивні, розумові, ерудити, шахи, шашки. Можливо, навіть комп’ютерні ігри. Потрібно зайняти їхній час, а значить, їхню увагу. Коли ми будемо мати їхню увагу, тоді ми зможемо в ті голови щось вкласти. Якщо школярі, студенти будуть зайняті постійно підготовкою до якогось заходу, який проводиться регулярно, в кінці буде якийсь глобальний стимул серйозний, система домашня або путівка. Тоді, можливо, будуть якісь зрушення».

«Кожному треба почати з себе, своєї сім'ї, свого будинку, свого двору».

Блок запитань, що стосуються виборчої кампанії та демократичних стандартів

Виборча кампанія Президента в Україні 2010, на вашу думку, відбувалася демократично? Що саме було демократичного/недемократичного?

Усі учасники обговорення зазначили, що виборча кампанія відбулася демократично. Це засвідчує досвід роботи на виборчих дільницях, спостереження за процесом виборів тощо. Більшість присутніх зауважили, що на відміну від першого туру виборів, у другому турі вибору як такого не було, тому вони голосували проти всіх. Взагалі, у Бучанському територіально-виборчому окрузі кількість голосів «Проти всіх» складає 10%. Тим не менше були висловлені сподівання на краще і на те, що вибір-2010 стане позитивним для України.

2. Демократичний Президент в Україні нині, по 18 роках України самостійної та демократичної країни. Який він? Яка роль особи чи посади Президента у Вашому житті?

Президент як гарант Конституції і престижу країни на міжнародному рівні – це образ демократичного президента на сьогодні. Але додаються ще і суто українські реалії: так, президент повинен представляти інтереси усього народу, а не окремої групи людей, мати національну ідею і вміти організувати роботу в команді. Загалом, спрацювали суто українські ментальні особливості – «щоб не було соромно за президента» і «щоб до людей прислухався».

Цитати:

«Зараз ми вже цього не боїмося сказати. Якщо це конструктивна критика, а не якесь там хамство, то, звичайно, я вважаю, що це ознака демократичності. Той самий президент так само рівний перед законом, як і всі ми. Єдине, що в сім'ї ми все одно повинні дітям своїм пояснювати. Президент – це один із символів держави. І тому ми повинні мати повагу до цієї посади, пояснювати, що це за людина, що вона представляє і т.д. Тобто, не переходити навіть на особистості».

«… Я би хотіла бачити президента нашої країни, якого називають гарантом Конституції, який би дійсно був гарантом законності і захисту прав і свобод людини в своїй державі. Щоб ці права і свободи, Конституція була не на папері, а щоб це була діяча законність України. Мабуть, тоді поважали б і країну, і народ, і президента по всьому світі».

«Президент повинен бути лідером, повинен представляти країну, повинен бути гарантом Конституції. Не повинно бути, щоб країна роз'єднувалася, сім'ї спорили, за кого будемо голосувати. І, звісно, повинно бути не соромно сказати: а у нас от такий президент».

«Було питання, який має бути президент. Прислухатися до нас».

«Він повинен виконувати програму. Ми повинні голосувати не за людину, а за ту програму, за ту команду, з якою він приходить».

«Президент повинен бути взірцем, повинен мати національну ідею, повинен показати, як можна працювати і працювати командою».

«Так як президента обирає народ, він має захищати інтереси народу, а не тієї когорти, яка біля нього, однопартійців, сусідів і т.д. Його народ вибрав – значить, він повинен жити для народу».

3. Демократичні цінності, соціально-культурні форми життя потрібні вам і вашій роботі/житті? Допомагають вам чи заважають?

Щодо відповіді на це питання, то думки учасників розділилися на три позиції:

Демократичні цінності заважають, оскільки у нашій країні, схильній до авторитаризму або елементарного безкультур’я, їх просто ніде застосувати. Коли ж хтось намагається це робити, від того має лише проблеми.

Демократичні цінності допомагають за умови спілкування із певними категоріями людей, які це сприймають адекватно, в основному, це громадський сектор. Про позитивність наявності демократичних цінностей у повсякденному житті не говориться.

Демократичні цінності корисні, якщо дають змогу вирішити певні питання. Якщо ж це не спрацьовує, тоді вони не потрібні взагалі.

Усі розуміють, що шлях демократичних цінностей і форм життя начебто правильний, і саме в цих рамкам маємо діяти, але реалії свідчать про інше. І поки вони будуть керувати нами, а не ми – ними, демократичні цінності в українському суспільстві мають дуже сумнівні перспективи.

Цитати:

«Заважають. Тому що намагаєшся бути демократичним, але в нашій країні більш схильні до авторитарного режиму».

«Мені допомагають. Це більше спілкування, більше дізнаєшся про людей, позиції різних груп. Мені допомагає в роботі, як в основній, так і в громадській».

«Якщо треба отримати результат в нашій країні, то без якихось авторитарних моментів не обійтися. Якщо говорити про розвиток, то, звичайно, це не найкращий шлях. Треба йти з демократичними цінностями, треба йти в рамках спілкування, в рамках консультацій, і таким чином приймати рішення. Але нам треба до цього ще дорости».

4. Досвід демократичних трансформацій сусідніх держав (Польща, Словаччина, Латвія, Росія, Румунія та інші) цікаво/ важливо для вашої роботи?

Досвід сусідній демократичних країн є позитивним з точки зору попередження помилок і переймання позитивного досвіду, який працює на благо країни. Найбільше позитивних емоцій було висловлено стосовно країн Прибалтики.

Цитати:

«Звісно, будь-який досвід важливий, позитивний, негативний. Позитивний – щоб робити так само, негативний – щоб таких помилок не допускати».

«Я більше з наших пострадянських країн прихиляюся перед країнами Прибалтики. Тому що там і національна, і етнічна, і духовна проблема і всі питання виховання – все є єдиним цілим <…> Дійсно, є до кого звернутися, є в кого навчитися».

Блок запитань, що стосуються потреб громадського лобіювання

Чи вважаєте ви за можливе розв’язати проблеми вашого міста/району/будинку методами громадського лобіювання? З використанням досвіду демократичних країн-сусідів?

«Однозначно, так» - типова відповідь на це питання. Було також назначено, що громадське лобіювання може стати потужним важелем впливу на владу і життя міста. У Бучі уже є позитивний досвід громадського лобіювання – це створення ОСББ, але для цього потрібно об’єднання людей для певної мети. Одній людині, як показує досвід, важко домогтися позитивного результату.

Цитати:

«В цій ситуації і лобіювання, і всього це дійсно повинен бути потужний потенціал громадської організації. громадська організація повинна бути зацікавлена і брати участь в реалізації подальшій свого проекту. Мені приємно відмітити тут молодіжну організацію „Буча молода”. Вони недавно створилися, вони настільки потужно увійшли в громадське життя міста. І їх стиль роботи, і „Діадема” перед цим проявляла стиль роботи. Вони знайшли для себе певний шлях реалізації. Вони звертаються до влади не для того тільки, щоб дати дані, проконтролювати, а потім опаплюжити, що влада не справилася із завданням. І не того, щоб вирішити власні свої проблеми. А для того, щоб комусь допомогти. Вони звертають до влади: допоможіть нам, дайте контакти таких людей, які потребують цієї допомоги, посприяйте, щоб нам дозволили дати місце, щоб нас правильно сприйняли керівники інших організацій, посприяйте провести якийсь захід, підкажіть, до кого звернутися, як це зробити, а решту зробимо ми. А от давайте розділимо, ми більшість навантаження беремо на себе, а тут ми не справимось, у вас є напрацювання, допоможіть. І тоді дійсно владі легше співпрацювати, владі легше підтримати таке лобіювання».

Чи потрібні нові знання, методики роботи для розв’язання проблем? Чи що потрібно?

Нові знання, на думку учасників, чи не єдиний доступний і правильний шлях для впровадження нових методів розв’язання і вирішення проблем на різних рівнях. Усі присутні виявили бажання і готовність отримати таку інформацію.

Цитати:

«Попереднє питання тісно пов’язано з тим, яке ви тільки що задали. Якби людина, в якої щось не вийшло, була обізнана, навчена, як правильно вирішити це питання, якби вона володіла технологіями, можливо, їй би не довелося вести за собою когорту людей, вона би знайшла спосіб вирішення цього питання якимсь іншим чином. Звичайно, навчання – це дуже сильний і важливий фактор ».