Звіт про фокус-групове дослідження (Синельникове)

17 березня 2010 року у місті Синельникове (Дніпропетровська область) було проведено фокус-групове дослідження з метою з’ясування, декларованою чи реальною є громадська активність в районі/місті, а також доцільність, механізми та перешкоди цієї активності.
Результатом дослідження є визначення міри громадської активності у контексті розв’язання проблем міста/району, взаємодії із місцевою владою, спроможності організацій громадського суспільства і потреб у нових знаннях та методах роботи для підвищення їхнього професіоналізму та інституційної спроможності.

У дослідженні взяли участь представники:

Міської і районної рад

Організацій громадянського суспільства

Місцевих ЗМІ

Громадські лідери.
 

Для обговорення було запропоновано чотири блоки запитань:

1. блок запитань, щодо інституційної спроможності громадських організацій на районному рівні:

1.1. Чи відомі вам якісь громадські організації чи громадські ініціативи у вашому місті/районі. Якщо відомо, то якими справами вони займаються?

1.2. З яких джерел вам відомо/чи хотіли б аби було відомо про діяльність цих організацій/ініціатив?

2. блок запитань, що стосуються місцевих проблем та способів їх розв’язання:

2.1. Визначте ключові проблеми міста на соціальному/комунальному/культурному чи інших рівнях?

2.2. Хто, на вашу думку, мусить розв’язувати вами означені проблеми?

2.3. За яких умов ви б особисто взялися до розв’язання означеної вами проблеми?

3. блок запитань, що стосуються виборчої кампанії та демократичних стандартів:

3.1. Виборча кампанія Президента в Україні 2010, на вашу думку, відбувалася демократично? Що саме було демократичного/недемократичного?

3.2. Демократичний Президент в Україні нині, по 18 роках України самостійної та демократичної країни. Який він? Яка роль особи чи посади Президента у Вашому житті?

3.3. Демократичні цінності, соціально-культурні форми життя потрібні вам і вашій роботі/житті? Допомагають вам чи заважають?

3.4. Досвід демократичних трансформацій сусідніх держав (Польща, Словаччина, Латвія, Росія, Румунія та інші) цікаво/ важливо для вашої роботи?

4. блок запитань, що стосуються потреб громадського лобіювання

4.1. Чи вважаєте ви за можливе розв’язати проблеми вашого міста/району/будинку методами громадського лобіювання? З використанням досвіду демократичних країн-сусідів?

4.2. Чи потрібні нові знання, методики роботи для розв’язання проблем? Чи що потрібно?

Блок запитань, щодо інституційної спроможності громадських організацій на районному рівні:

1. Чи відомі вам якісь громадські організації чи громадські ініціативи у вашому місті/районі. Якщо відомо, то якими справами вони займаються?

Громадські організації Синельниківського району, які реально діють, а не лише зареєстровані, можна умовно поділити на три групи: 1) ті, які діють при владі і нею ж із державного бюджету підтримуються (Рада ветеранів, товариство сліпих, товариство глухих, спортивне товариство «Колос», районна дитяча організація «Соколята»); 2) ті, які створено в рамках проекту ПРО ООН (5 організацій, які займаються покращенням життя на території своїх громад); 3) Асоціація підприємців міста Синельникове, яка із 1999 року захищає права підприємців, які самоорганізувалися, оскільки самотужки, як показав досвід, владним структурам протистояти неможливо.

Відповідно, діяльність першої групи зосереджена на виконанні постанов парламенту і Кабміну про виконання запланованих державних заходів, присвяченим відзначенню річниць, днів молоді, спорту тощо. Оскільки власних коштів вони не мають, а ті, що отримують із бюджету є мізерними, самостійно діяти чи розвиватися вони не можуть. Діяльність другої групи організацій, підтримана фахово і фінансово, має певні результати, але тільки там, де громада більш-менш активна.

Загалом, присутні на обговоренні, за винятком самих членів організацій, практично, не обізнані у діяльності громадського сектора, у тому числі і представники влади.

Цитати:

«У нас більш активні ті, яким щось треба. Які ходять, чогось добиваються, коли в законодавстві якісь неточності чи невиконання якихось моментів. Ці громадські організації найбільш активні. Плюс рада ветеранів».

«Нас не хочуть сприймати як людей, які самоорганізовуються, щоб захистити свої законні права і інтереси. Нас не вітає ні міський голова, ні міська рада, не підтримують і не хочуть підтримувати <…> Для чого ми і створювали свою організацію. Тому що коли одна людина звертається в прокуратуру, до міського голови чи в міліцію, вона одна і перед нею легко закрити двері. Людина сама по собі виходить і знає, що повинна або платити те, що вимагають, або робити те, що не по закону, але від неї вимагають. А коли громадська організація в ці справи втручається, тоді двері відкриваються. Тому ці організації намагаються знищити».

2. З яких джерел вам відомо/чи хотіли б аби було відомо про діяльність цих організацій/ініціатив?

Учасниками зустрічі було відзначено діючі джерела отримання інформації про діяльність громадського сектору і ті, що є або бездіяльними або недоступними через слабке фінансування. Найбільш поширеними і доступними є газети («Берег надії», «Синельниківський вісник», «Синельникове») і місцеве телебачення. Відзначено було і переваги інтерактивного спілкування, а саме через місцеві органи влади, які проводять інформаційні заходи; акції, проводять безпосередньо громадські організації; інформація, яка надходить від керівників організацій, оскільки «рядові члени не завжди активні». Існує також сайт району, однак на ньому міститься інформація лише про політичні партії, громадські організації там не згадуються.

Бездіяльним джерелом є так званий головний спеціаліст із внутрішньої політики, який відповідає за висвітлення діяльності громади, однак жодних публікацій із цим пов’язаних немає.

Бажаним, але малодоступним, джерелом інформації є мережа Інтернет, однак більшість організацій не можуть дозволити собі розробку і підтримку сайту для розміщення інформації про свою діяльність.

Цитати:

«На жаль, слабке фінансування наших громадських організацій не дозволяє їм придбати нормальну комп’ютерну техніку і забезпечити в штабі спеціаліста для того, щоб розмістити на веб-ресурсах свій сайт і обслуговувати його. На сьогоднішній день це дуже потужний інформаційний пласт, який може дозволити розмістити там вичерпну інформацію щодо діяльності тієї чи іншої організації».

«Я хотів сказати про владу і громадські організації. У нас є сайт району. Ми його наповнювали інформацією. Політичні партії внесені у довідник, який там є, а громадських організацій немає».

«Бажано, щоб влада дійсно більше поширювала цю інформацію, бо у влади є можливостей більше. І доступ більший, і можливостей більше».

Блок запитань, що стосуються місцевих проблем та способів їх розв’язання

1. Визначте ключові проблеми міста на соціальному/комунальному/культурному чи інших рівнях?

За частотністю коментарів, найбільш болючими проблемами району є дозвілля і життя молоді загалом і безробіття. Представники влади наголосили, що допомогти нічим не можуть при всьому бажанні, оскільки бракує коштів у місцевому бюджеті. Оскільки ж держава «самоусунулась від вирішення проблем», люди залишаються заручниками свого становища, тому що громади повністю відсторонені від управління чи будь-якого впливу на формування планів економічного, соціального, культурного розвитку, а відтак і позбавлені шансу допомогти собі самі. Так, розпаювання землі призвело до вимирання галузей, які раніше дотувалися державою (тваринництво, овочівництво), до безробіття. Інфраструктура в селах повністю відсутня, а оскільки сільські ради бюджетів власних не мають, змушені просити допомоги у місцевих фермерів. Існують проблеми комунального рівня - відсутність централізованого опалення і проблема водопостачання, дороги, освітлення вулиць. Ті ж послуги, які надаються, дуже низької якості.

Цитати:

«Основна проблема – це відсторонення громадян, які є членами громади, від управління. Формування цих соціальних, культурних, економічних планів, з якими вони згодні, на які платять податки. Так от, щодо публікації звіту міста в районній газеті, його неможливо прочитати навіть в окулярах. Тому що який шрифт, таке й виконання. Мізерне. В місті органи самоорганізації, так як квартальні комітети, формально існують, але не мають ніяких повноважень. Крім вказівки, що приберіть сміття та інше. Ті норми, які зазначені у законі про органи самоорганізації, сьогодні не працюють. Не працюють тому, що саме влада на місці не хоче. найбільша проблема – це відсутність впливу самої громади на формування планів економічного, соціального, культурного розвитку. Як наслідок, і відсутність громади при звітах про ці плани. Депутати самі собі звітують».

«треба коштів виділяти якомога більше на культуру, на спорт, тому що дітям просто нікуди піти. Залишається куди піти? Генделик, кафе. І добре, що прикрили ці казино так звані, ігрові автомати, але я бачу, що вони повертаються. Тобто, йде деградація молоді що в селі, що в місті. Повертається давня приказка, що з багатим не судись, з сильним не борись. Тому що якщо ти судишся з людиною, яка може зацікавити суддю, то вона це зробить і ви абсолютно нічого не поробите. На жаль, це не місцеві проблеми, вони просто на нас відображаються. Ми залишаємося крайніми, останніми».

«Основною проблемою нашого міста та району, напевно, є, по-перше, наша молодь – наше майбутнє, яка проживає в маленьких містечках, таких як Синельникове, і в селах. Батьки, які найбільше безробітні, не можуть дати їм освіту. Особливо зараз, коли розглядається питання, що тестування вже не буде мати вагомої ролі, а будуть прийматися за вступними іспитами. По-друге, молоді люди зараз, в цій економічній ситуації, не спішать створювати власні сім'ї. Тобто, народжуваність знижується».
«Я вижу основной причиной отсутствие надлежащего финансирования. Если брать бюджет, то наш район дотационный. Поэтому возможности помогать нашим общественным организациям, нашим внешкольным заведениям нет. Потому что неоткуда брать нам деньги».

2. Хто, на вашу думку, мусить розв’язувати вами означені проблеми?

За звичкою, полишеною соціалізмом, звучали думки про те, що проблеми повинна вирішувати держава, оскільки в її компетенції вони знаходяться. Але деякі учасники обговорення зазначили важливість реформи місцевого врядування, що дало б змогу громадам самим вирішувати свої проблеми, тим більше, що вони до цього готові.

Цитати:

«Ті, в чиїй компетенції вони знаходяться. Починаючи від верховної нашої влади і до районної, до місцевої громади. Тому що активність громади теж важливе значення має. Ми не вийдемо на вулицю, тому що менталітет такий. А вирішуватися повинно все по вертикалі».

«Що стосується проблем місцевої самоорганізації громади, то, безумовно, вона повинна вирішувати свої проблеми сама. Перше, що залежить від держави. Це довести до логічного завершення реформу місцевого самоврядування, тобто, надати кінцевий зміст закону про місцеве самоврядування. Це залишення податків мінімум на 90% території, яка сплачує їх невідомо куди, на місці. Поки ми не дійдемо до цього, не буде нічого вирішуватися. Кивати вже наверх не варто, це нічого не змінить. Дуже важливе питання – це спростити те ж саме законодавство про місцеве самоврядування щодо відкликання голів, які очолюють владу на місці, і депутатських корпусів або окремих депутатів. Тобто, реальність звітності і відповідальності. Тільки тоді щось зміниться».

«Якщо не буде більшої влади на місцях, то не буде вирішення цих проблем. Недосконалість влади не дає нормально працювати і на місцях. Треба проводити реформування влади і тоді, можливо, щось зміниться».

За яких умов ви б особисто взялися до розв’язання означеної вами проблеми?

Вирішувати місцеві проблеми особисто ніхто не збирається. Мінімум, який потрібен, - це громада. Якщо вона буде навчена це робити, можна сподіватися результатів. Але понад усе потрібен лідер, який скаже, що кому робити, куди іти і який відповідатиме за наслідки. Наявність таких лідерів на всіх рівнях державного і громадського управління – формула щасливого майбутнього України.

Цитати:

«Погана дорога додому, під'їзд поганий. Якби обрали мером, зробив би собі дорогу? Собі зробив би. Бо якби не зробив, сказали б по-іншому».

«Мене спонукатиме сильний лідер, який мені скаже. От прийде такий мер чи голова адміністрації, скаже: давай будемо робити, і організує. Я вважаю, що повинен бути організатор, лідер. Для мене важливо, щоб був лідер. Так, я можу сам щось зробити, але я не відчуваю в собі задатків президента України. А я вважаю, що це дуже важливо, щоб був лідер, який поведе громаду сільську, громаду міську, громаду обласну і громаду нашої держави».

«Я працюю над темою стимулювання створення органів самоорганізації населення вже третій рік. І просвітницька робота, і, можливо, плюс стимулювання, мається на увазі виділяти кошти на проведення конкурсів між органами самоорганізації населення. Поки ми їх не навчимо, поки не зберемо, поки не проведемо певну роботу, то, мабуть, воно у нас не зрушиться з місця. Тому що більша частина питань повинна вирішуватися якраз громадянами, жителями цих населених пунктів, вулиць та ін. Я проти того, щоб центральна влада вирішувала питання кожної вулиці і кожного будинку. Це повинні вирішувати самі люди. Треба відмовитися від популізму і сказати: тут державні інтереси закінчуються, а тут починається вже ваше. Але для того, щоб спонукати, треба просвітницьку роботу проводити. І, звичайно, стимулювання фінансове, навіть з бюджету».

Блок запитань, що стосуються виборчої кампанії та демократичних стандартів

Виборча кампанія Президента в Україні 2010, на вашу думку, відбувалася демократично? Що саме було демократичного/недемократичного?

Загалом, на думку учасників обговорення, вибори відбулися демократично. Варто, однак, зауважити, що дехто із присутніх вважає демократичним процес організації виборів, але такі моменти, як відмова від дебатів, вважаються невідповідними демократії. Було також зазначено, що специфічно для України ці вибори демократичні. Демократичність виборів відзначили як представники влади, так і представники громадськості.

Цитати:

«Я работаю 23 года в органах государственной власти и считаю, что выборы были демократичными».

«Це в Конституції записано, в законі про вибори. Яка це демократичність, якщо відмовляються йти на дебати, щоб люди послухали? Тому ці моменти демократичності треба розглядати – учасники процесу і сама організація процесу. Сам процес, я вважаю, був нормальний, демократичний, я не бачив там фальсифікацій. Їх не було ні у Львові на цих виборах, ні в донецьких регіонах».

2. Демократичний Президент в Україні нині, по 18 роках України самостійної та демократичної країни. Який він? Яка роль особи чи посади Президента у Вашому житті?

Демократичний президент повинен виконувати покладені на нього функції гаранта Конституції. Крім цієї тези було також зазначено, що, якщо президент не може впливати на економічні питання, то про його вплив говорити не доводиться. Також, що президент повинен консолідувати усі сили для нормальної роботи. Була думка про те, що нам потрібен такий президент, як Лукашенко для того, аби українцям жилося краще.

Цитати:

«Яка може бути роль, якщо він не впливає на економічні питання? йому ж Конституція не дає. Яка може бути роль його?»

«Президент – глава держави. Його два основних завдання – це консолідувати всі сили для їх нормальної роботи, забезпечити їх роботу, і друге – це гарант Конституції, тобто, щоб кожен виконував свою роботу».

«Що таке демократія? Це чітке виконання законів. В моєму розумінні, на сьогоднішній день нам потрібен такий президент, як Лукашенко. Взагалі президентів треба оцінювати по тому, як живуть їхні підлеглі. Лукашенко не був диктатором. Він просто гарний керівник в умовах пострадянського періоду. А перше, звичайно, - це патріот».

«Президент для мене – це гарант Конституції, по-перше. По-друге, духовний світоч нації».

3. Демократичні цінності, соціально-культурні форми життя потрібні вам і вашій роботі/житті? Допомагають вам чи заважають?

Демократичні цінності важливі як для внутрішньої свободи і комфорту, так і в діяльності. Потроху українці починають звикати до того. Що у них є особисті права і ними можна користуватися. Знання про ці права поки обмежені віросповіданням і правом вільно висловлювати свої думки, але це уже початок. У професійній діяльності демократичними цінностями було названо процедуру прийняття рішень не одноосібно, голосуванням. Питання про соціально-культурні форми життя не було висвітлено – його просто не розуміли.

Цитати:

«Звичайно, допомагають. Внутрішня свобода повинна бути перш за все у кожної людини. А вона не можлива у суспільстві, де тобі не дають вільно висловлювати свої думки, погляди, віросповідання – те, що записано в Конституції».

«У нас по роботі так заведено. У нас тільки демократичні принципи. Ми не маємо права приймати в основному рішення, що сів і прийняв. Тільки колегіально. Це головний принцип місцевого самоврядування».

4. Досвід демократичних трансформацій сусідніх держав (Польща, Словаччина, Латвія, Росія, Румунія та інші) цікаво/ важливо для вашої роботи?

Демократичний досвід сусідніх країн (особливо, Словаччини, Польщі) дуже важливий для України. Причини, названі учасниками, такі: 1) потрібно знати, як вони досягли такого рівня матеріального достатку; 2) для того, щоб вчитися на їхніх помилках і не повторювати їх; 3) щоб рівнятися на кращих. Між іншим, досвід Польщі є особливо цікавим з огляду на співпрацю з ЄС.

Цитати:

«Потрібно, щоб дійсно показали, що в Польщі робиться те і те, як ви, громадяни, ви ж джерело влади, можете зробити те і те в себе в країні. А у нас тільки Шустер в 19:30 передає. Так само Словаччина. Кажуть: як то, що в Словаччині заробітна плата така. Чому вона там така, звідки вона взялася? Що тієї Словаччини, як наша Закарпатська область. Де вони могли взяти такі ресурси, щоб зарплата була в 5-6 разів більша ніж в Україні?»

«Минимально мы знаем, что в Словении развитый туризм. Народ живет и процветает. Все зависит от той информации, которую нам дают. Она маловата. Поэтому мы так, наверное, и живем. Щоб якось діяти і жити далі, треба щось знати про сусідів, щоб мати рух вперед. Тому, дійсно, треба давати по телевізору, щоб ми знали».

«Чужий досвід завжди цікавий хоча би для того, щоб вчитися на чужих помилках. Нехай це буде досвід позитивний, негативний, але це досвід. І щоб не наробити помилок, він завжди повинен бути цікавий і завжди повинен враховуватися в діяльності».

«Цікавий, бо є на кого рівнятися».

«Я про справи держав-сусідів знаю тільки із засобів масової інформації. Але інформація, яка там розміщена, досить суперечлива».

«Я був у Польщі, бачив це все на власні очі. Тому я кажу, що це досвід надзвичайно позитивний і в їхньому житті, і в роботі, і в співпраці з ЄС, і в інших питаннях».

Блок запитань, що стосуються потреб громадського лобіювання

Чи вважаєте ви за можливе розв’язати проблеми вашого міста/району/будинку методами громадського лобіювання? З використанням досвіду демократичних країн-сусідів?

Єдиною кампанією громадського лобіювання, яка мала позитивний результат, була газифікація села Шахтного Синельниківського району у 2004 році. Природно, що 95% присутніх переконані, що в нашій країні це неможливо. Решта 5% вважають, що все-таки варто спробувати, але за умови налагодження зв’язків між владою і громадськістю.

Цитати:

«Що таке громадська думка? Вона у нас є, але на неї ніхто не звертає увагу. Це разово він може щось показово зробити. Але глобально, щоб запровадити систему вирішення питань громади – цього не буде найближчим часом».

«Можливо. Дело в том, что нужно создать мостик между властью и громадой. Если мостик найти, мы знаем на примере, например, газификации. Громада вышла с инициативой и власть поддержала, построили. Але для цього треба підняти громаду і щоб влада не казала, що я начальник, ти дурак, щоб був нормальний зв’язок з громадою. І буде все нормально».

Чи потрібні нові знання, методики роботи для розв’язання проблем? Чи що потрібно?

Нові знання у проблемах сьогодення, безперечно, потрібні, щоб протистояти викликам і незахищеності населення перед проблемами у різних сферах життя. Але обов’язково також знати законодавчу базу і враховувати специфіку певного регіону.

Цитати:

«Звичайно. Нові знання і просвітницька робота, згуртування до знання. Збільшення кількості учасників, які повинні вирішувати проблему».

«Безумовно, нові методи потрібні, але чітке знання сьогоднішньої законодавчої бази, сьогоднішніх прав громадян».

«Нові знання і методики потрібні, з урахуванням специфіки певного регіону».