Звіт про фокус-групове дослідження (Софіївка)

Select ratingGive it 1/5Give it 2/5Give it 3/5Give it 4/5Give it 5/5

 

15 березня 2010 року у селищі Софіївка (Дніпропетровська область) було проведено фокус-групове дослідження з метою з’ясування, декларованою чи реальною є громадська активність в районі/місті, а також доцільність, механізми та перешкоди цієї активності.

Результатом дослідження є визначення міри громадської активності у контексті розв’язання проблем міста/району, взаємодії із місцевою владою, спроможності організацій громадського суспільства і потреб у нових знаннях та методах роботи для підвищення їхнього професіоналізму та інституційної спроможності.

У дослідженні взяли участь представники:

Міської і районної рад

Організацій громадянського суспільства

Місцевих ЗМІ

Громадські лідери.
 

Для обговорення було запропоновано чотири блоки запитань:

1. блок запитань, щодо інституційної спроможності громадських організацій на районному рівні:

1.1. Чи відомі вам якісь громадські організації чи громадські ініціативи у вашому місті/районі. Якщо відомо, то якими справами вони займаються?

1.2. З яких джерел вам відомо/чи хотіли б аби було відомо про діяльність цих організацій/ініціатив?

2. блок запитань, що стосуються місцевих проблем та способів їх розв’язання:

2.1. Визначте ключові проблеми міста на соціальному/комунальному/культурному чи інших рівнях?

2.2. Хто, на вашу думку, мусить розв’язувати вами означені проблеми?

2.3. За яких умов ви б особисто взялися до розв’язання означеної вами проблеми?

3. блок запитань, що стосуються виборчої кампанії та демократичних стандартів:

3.1. Виборча кампанія Президента в Україні 2010, на вашу думку, відбувалася демократично? Що саме було демократичного/недемократичного?

3.2. Демократичний Президент в Україні нині, по 18 роках України самостійної та демократичної країни. Який він? Яка роль особи чи посади Президента у Вашому житті?

3.3. Демократичні цінності, соціально-культурні форми життя потрібні вам і вашій роботі/житті? Допомагають вам чи заважають?

3.4. Досвід демократичних трансформацій сусідніх держав (Польща, Словаччина, Латвія, Росія, Румунія та інші) цікаво/ важливо для вашої роботи?

4. блок запитань, що стосуються потреб громадського лобіювання

4.1. Чи вважаєте ви за можливе розв’язати проблеми вашого міста/району/будинку методами громадського лобіювання? З використанням досвіду демократичних країн-сусідів?

4.2. Чи потрібні нові знання, методики роботи для розв’язання проблем? Чи що потрібно?

Блок запитань, щодо інституційної спроможності громадських організацій на районному рівні:

1. Чи відомі вам якісь громадські організації чи громадські ініціативи у вашому місті/районі. Якщо відомо, то якими справами вони займаються?

На території Софіївського району, за винятком організації афганців, працюють виключно благодійні організації, 4 місцеві та одна районна. Вони були створені в рамках проекту регіонального розвитку і спрямовані на роботу із місцевими громадами. Діяльність цих організацій під гаслом покращення життя громади обмежується колом соціальних проблем (водопостачання, газопостачання, освітлення вулиць, ремонти шкіл). У тісній співпраці із місцевої владою вони роблять лише перші кроки у сфері громадських ініціатив і кампаній громадського лобіювання. І, натхненні першими успіхами, мають намір продовжувати таку діяльність і надалі.

Цитати:

«Мені відомо, що на території району діє сьогодні 5 благодійних організацій. Одна районна, 4 місцевого масштабу, створені при сільських радах. Зокрема одна благодійна організація створена з метою розвитку громади селища Софіївка, це селищна благодійна організація розвитку селища та підтримки громадської ініціативи. На сьогодні вона працює в рамках проекту вуличного освітлення селища Софіївка».

«Был вопрос музыкальной школы, сейчас стоит вопрос о создании клуба. Эта организация (Кам’янська благодійна організація) работает и направляет свои силы на улучшение жизни наших граждан».

2. З яких джерел вам відомо/чи хотіли б аби було відомо про діяльність цих організацій/ініціатив?

У досить тісному громадському контексті, де діють лише кілька організацій, члени яких мають інші точки дотику (є сусідами чи колегами), де відсутнє місцеве телебачення, де практично єдиним джерелом інформації про діяльність громадського сектору є районна газета і в кращому випадку сайт районної ради, найбільш адекватним і продуктивним є «живе» спілкування. Саме на семінарах, нарадах, зустрічах у громадах, конференціях поширюється найбільше інформації про життя громадського сектору. Щодо побажань, то варто згадати бажання отримувати більше відомостей із мережі Інтернет, незважаючи на те, що районна газета доступно, зрозуміло і повно ці відомості постачає.

Цитати:

«В основному місцева преса. Телебачення у нас немає. На зустрічах у трудових колективах, на зустрічах в громадах».

«Дійсно, одним з джерел і, мабуть, найголовнішим, яке стало особисто для мене, активізувало мене до діяльності, - це конференції, наради, які проводяться в районній раді. Туди запрошуються гості з області, з міста Києва. Це такі консультативно-дорадчі наради щодо діяльності тих чи інших благодійних організацій і щодо діяльності селищних організацій».

«Декілька джерел. Перше – ми користуємося розсилкою через Інтернет. І друге, крім того, що районна рада, є ще селищні ради, а також лідери громад. Ми запрошуємо як районна рада на рівні району на семінари, круглі столи та інші заходи <…> І у нас є свій сайт у районної ради, є в селищної ради свій сайт, де висвітлюється ця діяльність. А також започаткована рубрика „Районна рада інформує”, де всі новини про діяльність громадських організацій <…> Крім того, беруться ще інтерв’ю в громад, які зробили».

«Діяльність благодійних організацій дуже часто висвітлюється у пресі. Нам найближча всього районна газета. Це нам доступно і зрозуміло».

«З районної преси ми в основному дізнаємося про діяльність наших благодійних організацій. Все висвітлюється дуже добре, вся робота видна».

Блок запитань, що стосуються місцевих проблем та способів їх розв’язання

1. Визначте ключові проблеми міста на соціальному/комунальному/культурному чи інших рівнях?

До визначення проблем у Софіївському районі підійшли серйозно: було розроблено стратегічний план розвитку району, проведено анкетування, відібрано 10 основних проблем, над вирішенням яких і працюють утворені для цього благодійні організації. Найбільшою спільною для всіх проблемою є водопостачання, яке крім побутових незручностей, паралізує роботу шкіл, яким забороняють працювати за відсутності підведення води. Проблему медичного обслуговування (точніше відсутності медичного персоналу), яка теж є нагальною, намагаються вирішити, надавши молодим спеціалістам житло, із будівництвом якого теж є проблема, оскільки 30 осіб у селищній раді «стоять на черзі». Були відзначені проблеми із якістю доріг і забезпечення вуличного освітлення, якими займаються разом із місцевою владою згадані благодійні організації. Серйозне занепокоєння викликає міграція молоді із сіл до міста. Так, ті, хто бажає себе реалізувати не бачать для цього можливості у селі і їдуть шукати щастя в місто; тим, хто залишається, байдужа доля і села, і міста, і своя власна. І поряд із цими, глобальними для Софіївського району, проблемами існують інші, можливо, менш важливі, але потрібні для розуміння соціального становища людей – у деяких селах немає жодної крамниці, а інколи виникає проблема навіть із хлібом.

Цитати:

«Вони у нас вже визначені. У нас прийнята програма розвитку району, стратегічний план розвитку району до 2015 року <…> У нас було анкетування <…> Розроблена анкета і більше 3 тисяч людей було опитано. Було визначено коло проблем. Ми взяли 10 основних і розробили цей план <…> Першою проблемою було визначено водопостачання. Друга проблема – працевлаштування людей, тому що немає роботи, немає надходжень. Далі йде освітлення вулиць, газопостачання, дороги, проблема ЖКГ та ін.».

«У нас ще є проблема медицини. Ми теж її вирішуємо, вона теж включена у стратегічний план. Ми бачимо вирішення у забезпеченні лікарями та молодшим медперсоналом наших лікарень. Ми купили квартири, намагаємось забезпечити житло для молодих лікарів для того, щоб вони працювали у нас на селі. Крім того, ми намагаємось брати участь у різних проектах для того, щоб забезпечити нашу лікарню якісним медичним обладнанням, і діагностичним, і лікувальним. Надання медичних послуг».

«Ми на селі ще не так гарно себе почуваємо, не такі соціальні умови у нас, щоб не було проблем. По моїй громаді, 5 сіл Кам'янської сільської ради, це, як говорив мій колега, загальне питання і покращення якості доріг сільських, і транспортне сполучення, бо немає людям як добратися до райцентру, до інших міст району. Це і газопостачання, в Кам'янці одна вулиця без газу і село також без газу. Це і освітлення вулиць. Це такі глобальні питання. Водозабезпеченням ми ще займаємося. Це найбільш нагальні проблеми, які необхідно вирішувати».
«Я директор звичайної сільської школи. Проблем, звичайно, у нас дуже і дуже багато. У нас працює благодійна організація розвитку громади при сільській раді. Займається водопостачанням села Жовте. Звичайно, я з великою радістю зустріла цей проект і взяла в цьому участь, в роботі організації. тому що це теж допомога нашій сільській школі. Ми без водопостачання, ми живемо на привізній воді. А як може сільська школа у наше 21 століття жити взагалі без води? Ми говоримо про комп’ютеризацію, про профілізацію сільської школи. Це глобальні проблеми. Їх потрібно вирішувати. Але без води ми зараз працювати не можемо».

«У нас спостерігається така тенденція, що молодь, яка інтелектуальна, молодь, яка прогресивна, молодь, яка гарно навчається, потім іде навчатися в місто і там намагається залишитися. Ніхто не хоче повертатися назад, тому що на селі, як вважає молодь, не існує перспектив».

«Якщо десь щось станеться, у них (молодих людей) немає впевненості у завтрашньому дні, ніяких гарантій. В першу чергу матеріальної. Зараз у нас гарно почуваються діти-сироти. Вони знають, що держава буде виплачувати їм пенсію. А якщо брати сім'ю, де один з батьків не працює, а інший працює і невідомо, отримує заробітну плату чи ні, то відповідно з цього випливає зовсім інше. Наша молодь починає або намагатися сама десь підробити, або в розпач впадає».

2. Хто, на вашу думку, мусить розв’язувати вами означені проблеми?

Ідеальним рецептом для вирішення проблем є взаємодія (усіх гілок влади) і співпраця (влади і громадськості). Щодо взаємодії існують певні сумніви, оскільки повноваження усіх учасників процесу є подекуди прямо протилежними, як в сюжеті відомої байки. Щодо співпраці сумніви теж мають місце, оскільки повноваження і можливості учасників процесу є дуже різними. Тому серед учасників обговорення прозвучали думки про те, що всі проблеми має вирішувати влада або ж вона має керувати процесом, підтримувати громадські ініціативи, оскільки зневірене населення, яке існує за межею бідності, не дуже охоче бере участь у таких заходах. Тут на допомогу може прийти бізнес, який фінансові можливості має, але лише за умови надання державних пільг. От і залишається проводити роз’яснювальну роботу серед населення з надією на те, що люди самі собі допоможуть, оскільки чекати на чиюсь допомогу навряд чи доводиться.

Цитати:

«На мою думку, кожен повинен займатися своїми справами, тим, що покладено на нього чинним законодавством. Виконавча гілка влади повинна займатися своїм, місцеве самоврядування своїм, громада повинна займатися своїм. Але щоб не вийшли лебідь, рак і щука... Потрібно працювати в одному напрямку. Значить, потрібно знаходити спільну мову, знаходити спільні проблеми, спільні інтереси. І тільки тоді вирішувати це все спільно. Тоді, на мою думку, буде результат. Якщо ж кожен буде у своєму світі жити і варитися тільки у своїх проблемах, то я думаю, що вагомого результату не буде. Будуть якісь місцеві, якісь точкові результати. Але щоб покращувалося взагалі життя громади і піднявся рівень життя громади, потрібно працювати всім разом».

«Тільки співпраця допоможе нам у вирішенні важливих проблем. Якщо ми розуміємо, що ці питання важливі, і це розуміє і районна рада, і адміністрація, і сільські ради, і ми працюємо в одному руслі, то дійсно буде позитивний результат».

«Ми вже працювали з іншими службами, з українським фондом соціальних інвестицій. Ми у співпраці з цим фондом вирішили питання водозабезпечення двох сіл і відремонтували дах школи в селі. Після цього і громада зрозуміла, що тільки спільними зусиллями. Зусилля громади, влади, при активній допомозі держави можливо вирішити ті соціальні питання, які потрібно вирішити в селі. Для цього тепер ми створили громадські організації, щоб вона допомагала вирішувати ці питання».

«Це активність, яка наразі є досить низькою. І саме створення благодійних організацій, роз'яснювальна робота серед мешканців населених пунктів. Ці основні аспекти вирішують. Без ключових завдань підвищення активності, довіри місцевого населення до влади, яке в подальшому дасть плідну співпрацю, взаємодію <…> Тобто, для того, щоб вирішити проблему, треба, щоб кожен усвідомлював, що це дійсно є проблема загального характеру, і приймав активну участь у вирішенні даного питання. Підтверджую думку своїх колег, що саме взаємодія є одним з ключових аспектів вирішення проблем громади. Потім вже фінансування і т.д.».

«Держава. Вона збирає податки».

«Правильно говорят о том, что нужно сотрудничество. Но во главе всего этого должно быть финансирование и государственная поддержка. Потому что без финансирования, когда население нищает постоянно, участие населения очень сложно. Тогда благосостояние человека улучшится, тогда и участия будет больше, человек будет более активным».

«Звичайно, тільки тоді справа буде мати успіх, коли всі гілки влади будуть приймати в цьому участь <…> Можливо, бізнес більше міг би допомагати <…> Оскільки держава не дуже зараз підтримує».

За яких умов ви б особисто взялися до розв’язання означеної вами проблеми?

Оскільки створення благодійних організацій Софіївщини стало наслідком потреби розв’язання місцевих проблем, доцільно говорити про те, що учасники обговорення разом із своїми колегами уже взялися до вирішення цих проблем. Говорити можна лише про мотивації, які цим діям передували. По-перше, це наявність зворотного зв’язку, тобто розуміння і підтримки з боку тих, кому надається сприяння. По-друге, довіра людей. По-третє, бажання допомогти та усвідомлення свого внеску у покращення життя громади. І якщо мотивація представників влади зрозуміла, оскільки вони діють в межах своїх посадових обов’язків, то представники громадських організацій взялися до вирішення місцевих проблем для самореалізації.

Цитати:

«Вже взялися».

«Особисто для мене вирішувати питання і брати активну участь в діяльності і благодійної організації, і у вирішенні питань, пов’язаних з вирішенням питань на території селища Софіївка, - це в тому випадку, коли відчувається зворотній зв’язок. Тобто, підтримка з боку людей, розуміння. У нас зараз – це можна до проблем віднести – більше люди ставлять акцент на тому питанні, що моя хата з краю і т.д. Зараз багато хто звинувачує владу. Але все-таки порятунок утопаючого – це справа рук самого утопаючого. І поки ми не зрозуміємо, що це нам необхідно, що саме від нас залежить, який буде рівень і екологічний, і соціального забезпечення, доки не буде загальносуспільного усвідомлення, доти ці проблеми буде досить складно вирішити <…> Тобто, тут слід дійсно тісно співпрацювати владі і громаді. Внести зміни у законодавство, які би підвищували відповідальність за невиконання громадських обов’язків, оскільки ми зараз саме на них акцентуємо увагу».

«Я навіть не задумувалася над тим вступати чи не вступати. Я почала цю роботу вже давно, не вийшло. І коли знову організувалася організація благодійна, для мене не було питання, вступати туди чи не вступати. Це було однозначно, бо я розуміла, що я працюю не для себе, я працюю для школи, для майбутнього, для дітей. Я надіюся на те, що все буде добре, що наш проект закінчиться успішно, і все, що ми запланували, виконається. Якщо ми далі будемо продовжувати організовувати проекти, будемо продовжувати працювати, громада нам повірить, громада зрадіє, що у нас в селі вже є вода, і зрозуміє, що можна ще щось загальними силами зробити».

«Як голова сільської ради я хочу, щоб у мене люди жили в нормальних умовах, цивілізовано».

«Нам як владі мотивація зрозуміла. Ми повинні надавати послуги людям, для того ми на ці посади вибрані. Це наші виборці і ми на них працюємо».

«Що мене спонукало? В першу чергу це була довіра людей. І, звичайно, бажання щось зробити хороше. А все інше – один ентузіазм і більше нічого».

«Особисто для мене вирішення проблем громади – це приємно особисто для мене. Якщо ти як людина приносиш щось корисне іншим людям, це чисто особисте задоволення. По-друге, дуже приємно працювати, коли знаходиш розуміння і з боку громади, і з боку виконавчої гілки влади, і з боку держави взагалі. Тобто, якщо я бачу, що наші погляди збігаються, ми всі хочемо добре жити, хочемо мати якісні комунальні послуги, якісні медичні послуги, якщо особисто я доклала до цього малесеньку часточку, то це теж приємно».

«І, звичайно, це довіра громади. Люди мені довірили і вирішили спільно з громадою це робити».

«По громадським організаціям одним словом можна сказати. Люди захотіли реалізувати себе».

Блок запитань, що стосуються виборчої кампанії та демократичних стандартів

Виборча кампанія Президента в Україні 2010, на вашу думку, відбувалася демократично? Що саме було демократичного/недемократичного?

Виборча кампанія президента 2010, на думку учасників обговорення відбулася демократично. Причини були названі різні: 1) визнання міжнародних спостерігачів; 2) робота на виборчих дільницях, що давало змогу безпосередньо спостерігати за перебігом голосування; 3) можливість безперешкодно здійснити свій вибір і проголосувати за обраного кандидата; 4) відсутність використання адміністративного ресурсу. Усе перелічене дало підстави струджувати демократичність виборів.

Цитати:

«Ніяких порушень законодавства щодо виборів в Україні в районі не було. Працювали спостерігачі зарубіжні, з Євросоюзу, ніяких зауважень і претензій не було висловлено. Думаю, що демократично вибори відбулися».

«Я вважаю, що демократичні. Я працювала секретарем комісії. Законодавство не порушувалося, все було згідно з законодавством».

«Оскільки особисто до мене ніяких заборонених технологій не застосовувалося, ніхто не заважав мені вільно вибрати, я вважаю, що пройшли демократично».

«Я вважаю, що вибори пройшли демократично. І підготовчий етап до виборів, передвиборча агітація і самі вибори пройшли дуже прозоро. У зв’язку з тим, що не виявлено жодних порушень, мається на увазі на території району, тому що за всю державу складно говорити. І важливим аспектом є те, що міжнародні спостерігачі теж підтвердили демократичність наших виборів».

«Як я бачу ситуацію, до мене не використовувався адміністративний ресурс. Ні голова районної ради, ні голова адміністрації нас не збирали і не казали, що потрібно віддати голос саме за цього кандидата. Гроші мені ніхто не пропонував за моє волевиявлення. Я вважаю, що особисто відносно до мене вибори пройшли демократично. Я віддала свій голос за того, за кого хотіла».

2. Демократичний Президент в Україні нині, по 18 роках України самостійної та демократичної країни. Який він? Яка роль особи чи посади Президента у Вашому житті?

Крім передбачуваних думок про те, що президент має бути гарантом Конституції і прав людини, виконувати покладені на нього обов’язки, дбати про імідж країни на міжнародному рівні і гарантувати Україні безпеку, українські реалії вплинули на те, що в обговоренні акцентувалося на тому, яким президент не повинен бути. Так, не повинно бути протистояння між Кабінетом Міністрів і Президентом, глава держави не повинен представляти інтереси однієї політичної сили, не повинен бути заполітизованим.

Цитати:

«Президент є гарантом безпеки на міжнародному рівні і від імені держави здійснює зовнішню політику в рамках векторної спрямованості. Тому особисто для мене президент, якого я хотів би бачити і як оцінити його роботу – це за напрямком його діяльності у продовженні демократизації нашої держави і забезпеченні безпеки на зовнішньому рівні».

«Він повинен бути каталізатором взаємодії між виконавчою, законодавчою та судовою гілками влади для їхньої ефективної взаємодії в реалізації державної політики».

«Президент должен вести такую линию, как борьба с бедностью. Это очень большой сегодня вопрос, отсюда все исходит. У нас должна быть защита, гарантия того, чтобы мы не боялись завтрашнего дня».

«На мою особисту думку, демократичний президент не повинен надавати перевагу якісь одній політичній силі».

«Він повинен бути незаполітизованим».

3. Демократичні цінності, соціально-культурні форми життя потрібні вам і вашій роботі/житті? Допомагають вам чи заважають?

За винятком одного учасника зустрічі, яка вважає демократичними цінностями захист прав людини, решта присутніх зазначили, що демократичні цінності у їхній роботі та в їхньому житті потрібні, вони допомагають. З боку представників влади це висвітлення своєї діяльності на сайті та в газеті, реалізація закону про звернення громадян; з боку громадськості – можливість створення громадських організацій, діяльність у громадах. Крім того, демократичні цінності гарантують свободу слова, віросповідання, зрештою є орієнтиром у діяльності, а це присутні високо цінують. Частина питання про соціально-культурні форми життя була учасниками обговорення проігнорована.

Цитати:

«По роботі вони не мають такого важливого значення, особисто в моїй роботі. Я вважаю, що демократичними цінностями повинен бути захист прав людини».

«Демократичні цінності допомагають в роботі. Просто ми настільки вже до них звикли, що ми вважаємо, що так і повинно бути. Поїдьте на місяць поживіть у Білорусі і ви зрозумієте, що таке демократичні цінності <…> Демократичні цінності, я вважаю, нам допомагають. Ми висвітлюємо свою роботу і на сайті, і в газеті. Є закон про звернення громадян. Ви можете прийти і звернутися з будь-якого питання. Інше питання, як бюрократ вам відповість, це інше питання. Але ці цінності є, і це нормально. А в інших країнах ви навіть цього не маєте права сказати».

«Особисто мені в моєму житті демократичні цінності допомагають. Я можу висловити свою думку, яка б вона не була. Висловитися за партію, програма якої мені близька. Я знаю, що якщо ця партія навіть не при владі, ніхто мене не посадить, не закриє. Я буду працювати і далі в органах місцевого самоврядування, отримувати таку ж зарплату, яку б я отримувала з іншими ідеями, іншими віросповіданнями. У нас можуть в районі, в області спокійно ходити до різних церков. Це також велике має значення для духовної цінності наших людей. Я вважаю, що у нас все на нормальному рівні».

«Я вважаю, що демократичні цінності саме в тому аспекті допомагають в моїй роботі, в моєму житті. Навіть співпраця з громадськими організаціями, створення громадських організацій, активізація громади. Те, що громада зрозуміла, що вони особисто мають змогу покращити свої соціальні умови, до них прислухаються, саме їхня думка враховується при виявленні тієї чи іншої соціальної проблеми, яку необхідно в першу чергу вирішити. Це допомагає мені в роботі».

«Що стосується демократичних цінностей, вони не те що допомагають, вони конче необхідні. Я вважаю дуже правильним те, що зараз, починаючи з дитячого садочка, починають дітям вкладати в голови демократичні, національні, моральні цінності. Тому що це покоління виростає і я сподіваюся, що воно буде більш свідомим і кращим, ніж ми».

«Проте демократичні цінності для мене є важливими особисто, тому що я їх використовую як орієнтир в своїй діяльності, як координацію своїх дій. Оскільки напрямок демократизації хоч і нескінченний, проте є важливим аспектом для життя всього суспільства».

4. Досвід демократичних трансформацій сусідніх держав (Польща, Словаччина, Латвія, Росія, Румунія та інші) цікаво/ важливо для вашої роботи?

Досвід демократичних трансформацій сусідніх країн, безперечно, важливий. По-перше, для того, аби пишатися власними здобутками там, де деякі країни, наприклад, Білорусь, мають проблеми. По-друге, прагнути змін, які виявилися успішними і працюють в інших країнах, наприклад, у Польщі.

Цитати:

«Цей досвід дуже важливий».

«Я вважаю, що вивчати досвід інших демократичних країн потрібно. Його потрібно вивчати, потрібно робити ревізію і дивитися, що можна застосувати у нас. Все повністю переймати звідти, я думаю, недоцільно. Чому? Тому що в українського народу є свої традиції, у нас свій менталітет, у нас своя історія <…> Тому те, що застосовується з успіхом у Польщі, може не знайти свого успішного відображення у нас в Україні <…> Дивитися, що у них добре вийшло, що не добре вийшло. Зокрема, мені подобаються муніципальні послуги органів місцевого самоврядування в Польщі <…> Ми дуже боремося зараз із корупцією. Польща пішла таким шляхом, що громадянин, член громади взагалі майже не спілкується з чиновником. Це все в електронному або поштовому вигляді йде <…> Тобто, немає прямого контакту, немає передумов для виникнення корупції і люди отримують якісні послуги».

«Цікавий досвід інших країн у розвитку місцевого самоврядування. Аналізуючи, вникаючи в їхню роботу, я думаю, що на даному етапі найближчий до нас досвід наших польських колег. Там багато таких аспектів, які допомогли би нам у роботі. Нам ще потрібно вирішувати, а вони вже їх вирішили. І питання комунальних послуг, і комп’ютеризація населення. Так що нам ще працювати над цим питанням. Ми будемо спілкуватися і цікавитися».

Блок запитань, що стосуються потреб громадського лобіювання

Чи вважаєте ви за можливе розв’язати проблеми вашого міста/району/будинку методами громадського лобіювання? З використанням досвіду демократичних країн-сусідів?

На думку учасників обговорення, кампанії громадського лобіювання є ефективним шляхом вирішення проблем, тим більше, що позитивний досвід у Софіївки є: ремонт під’їзної дороги до села, водопостачання. При цьому були використані такі прийоми, як звернення громади до депутатів, залучення ЗМІ, певний тиск на владу, і це мало результат. Проблема залишається у тому, що часто люди є дуже пасивними, навіть якщо питання стосується їх власного комфорту. Крім того, досвід Софіївки продемонстрував активне небажання районних та обласних чиновників сприяти будь-яким громадським ініціативам. А користь від таких кампаній не лише у покращенні життя громади, а й у продовженні процесу демократизації суспільства.

Цитати:

«Ми можемо перекрити дорогу. Як один з варіантів. Можливо. Коли ми починали, у нас була найбільша проблема – водопостачання. То ми включили всі можливі важелі впливу. Тобто, це були і звернення людей, і громади, і депутатського корпусу, і сходки. І запросили телерадіокомунікації. Натиснули на владу, можна так сказати. В принципі, це нам допомогло».

«Так, я вважаю, можливо. У нас теж є така практика, як депутатські звернення, як звернення виборців до свого депутата. За рахунок такого звернення у нас відремонтована під’їзна дорога до села».

«Я думаю, що роль громади на даному етапі, у нас активність громади ще в зародковому стані. Сказати, що це дуже потужна сила, я би на сьогодні не сказала. Мені здається, що більшість проблем вирішуються саме завдяки чиновникам, а не завдяки громаді. Давайте розглянемо таку ситуацію, щоб зрозуміти, що я маю на увазі. Якщо у Дніпропетровській області сидить людина в обласній раді чи адміністрації, яка добре знає Софіївський район, то тоді інтереси Софіївського району можна лобіювати і громадськими організаціями. Якщо ж там сидять люди з Донецька або з Києва, то нам вже буде дуже проблематично вирішувати свої місцеві проблеми Софіївського району».

«Дійсно, можливо вирішити таким чином проблеми і необхідно вирішувати таким чином проблеми, я вважаю. Тому що це один з напрямків демократизації суспільства. По-перше, якщо громада активізується і визначає якусь проблему для себе як пріоритетну, це означає, що ця проблема відома громаді, вона є актуальною. І дійсно в цьому проявляється громадська активність. Вирішувати такі проблеми необхідно, оскільки вони загально усвідомлені. І лише громадським лобіюванням, на мою думку, це засіб звернути увагу чиновників недобросовісних, в чиїй компетенції вирішити дане питання, проте з власних амбіцій відмовляються чи ухиляються від виконання таких обов’язків».

Чи потрібні нові знання, методики роботи для розв’язання проблем? Чи що потрібно?

Найбільшу потребу у Софіївці відчувають у грошах, оскільки ініціативні люди там є і знання необхідні вони вже отримали. Було все ж зазначено, що ці знання стали у великій пригоді, зокрема щодо створення громадських організацій, однак вони носили дещо теоретичний характер. У чому дійсно може бути потреба, то це у застосуванні отриманих знань на практиці, оскільки це може сприяти результативності громадських кампаній. Крім того, важлива наявність фахівців у різних галузях – проблеми Софіївки і прилеглих сіл мають переважно соціальних характер, а за умови, що вирішувати їх беруться самі мешканці, їм дуже необхідна допомога і сприяння людей, які розуміються на будівництві, водопостачанні, освітленні тощо. Загалом, за умови наявності зазначеного вище, практичні знання із збирання коштів, організації зібрань громади, обміну досвідом необхідні.

Цитати:

«Знання і гроші».

«І кваліфіковані кадри, тобто, спеціалісти в будь-якій галузі. Для того, щоб провести освітлення, потрібні спеціалісти, які підкажуть громаді, які ліхтарі встановлювати, буде це економно чи неекономно, як вони будуть обслуговуватися, наскільки їх вистачить. Точно так само і водопостачання. Потрібні спеціалісти, які будуть знати наші грунти, які будуть знати, які труби класти, який у нас напор, яка у нас вода, звідки вона буде подаватися. Тобто, спеціалісти повинні бути по кожній проблемі, яка є у громади. Так само дитячі садки. Якщо ми побудуємо дитячі садки, а там не буде кому працювати, то яка доцільність такого дитячого садка? Або дітей не буде. Повинні бути спеціалісти як на державному рівні, менеджери, які б бачили ті проблеми, узагальнювали, визначали, які першочергово повинні вирішуватися, які в другу чергу потрібно вирішувати. І гроші».

«Так, потрібні. Вирішення будь-якого питання потребує вивчення цього питання. На прикладі навіть створення громадських організацій. У нас проводили навчання по створенню, я була на семінарах. Це нам дуже допомогло в роботі. Все нове треба вивчати».

«Дійсно, потрібні, і навіть не просто потрібні, а необхідні. Для мене особисто участь в діяльності благодійної організації, допомога в організації її діяльності – все це було нове. Тому саме завдяки здобутим знанням на семінарах, на нарадах, конференціях я зміг правильно підійти до вирішення того чи іншого питання. дійсно, в першу чергу не просто знання. Ми маємо на увазі ті знання, які здобуті і передані нам з точки зору практичної діяльності. Теорія, законодавство – зрозуміло, це все можна прочитати, з'ясуватися для себе і т.д. Але практично як вирішити – це безцінні знання, які ми можемо здобути лише завдяки навчанню і обміну досвідом».

«Я думаю, що все-таки пропаганда повинна бути. Спрямувати роботу на пропаганду досягнень громад в своїй діяльності. Щоб ця пропаганда не тільки йшла у засобах масової інформації. Я вважаю, більше проведення і семінарів, і залучення фахівців на цих семінарах безпосередньо, які б могли поділитися досвідом роботи громади. І в тому ж питанні збирання коштів, і в тому ж питанні організації проведення зборів громади. Таке навчання, я вважаю, було б корисне».