Автор:
Юрій Шевченко 
28 червня 2010 року у місті Ірпінь (Київська область) було проведено фокус-групове дослідження з метою з’ясувати, декларованою чи реальною є громадська активність в районі/місті, а також доцільність, механізми та перешкоди цієї активності.
Результатом дослідження є визначення міри громадської активності у контексті розв’язання проблем міста/району, взаємодії із місцевою владою, спроможності організацій громадського суспільства і потреб у нових знаннях та методах роботи для підвищення їхнього професіоналізму та інституційної спроможності.
У дослідженні взяли участь представники:
Міської і районної рад
Організацій громадянського суспільства
Місцевих ЗМІ
Громадські лідери.
Для обговорення було запропоновано чотири блоки запитань:
1. блок запитань, щодо інституційної спроможності громадських організацій на районному рівні:
1.1. Чи відомі вам якісь громадські організації чи громадські ініціативи у вашому місті/районі. Якщо відомо, то якими справами вони займаються?
1.2. З яких джерел вам відомо/чи хотіли б аби було відомо про діяльність цих організацій/ініціатив?
2. блок запитань, що стосуються місцевих проблем та способів їх розв’язання:
2.1. Визначте ключові проблеми міста на соціальному/комунальному/культурному чи інших рівнях?
2.2. Хто, на вашу думку, мусить розв’язувати вами означені проблеми?
2.3.Хто, на вашу думку, може розв’язувати вами означені проблеми?
2.4. За яких умов ви б особисто взялися до розв’язання означеної вами проблеми?
3. блок запитань, що стосуються виборчої кампанії та демократичних стандартів:
3.1. Виборча кампанія Президента в Україні 2010, на вашу думку, відбувалася демократично? Що саме було демократичного/недемократичного?
3.2. Демократичний Президент в Україні нині, по 18 роках України самостійної та демократичної країни. Який він? Яка роль особи чи посади Президента у Вашому житті?
3.3. Демократичні цінності, соціально-культурні форми життя потрібні вам і вашій роботі/житті? Допомагають вам чи заважають?
3.4. Досвід демократичних трансформацій сусідніх держав (Польща, Словаччина, Латвія, Росія, Румунія та інші) цікаво/ важливо для вашої роботи?
4. блок запитань, що стосуються потреб громадського лобіювання
4.1. Чи вважаєте ви за можливе розв’язати проблеми вашого міста/району/будинку методами громадського лобіювання? З використанням досвіду демократичних країн-сусідів?
4.2. Чи потрібні нові знання, методики роботи для розв’язання проблем? Чи що потрібно?
Блок запитань, щодо інституційної спроможності громадських організацій на районному рівні:
1. Чи відомі вам якісь громадські організації чи громадські ініціативи у вашому місті/районі. Якщо відомо, то якими справами вони займаються?
Цільовою аудиторією для діяльності більшості місцевих громадських організацій є діти і молодь. Зокрема, у цьому напрямі працюють молодіжна громадська організація «Молодь України за здорове суспільство», «Молодь України», молодіжна громадська організація «Заклик», молодіжна громадська організація «Активність», Київська обласна громадська організація «Відновлення України», «Жіночий центр «Перлина», громадська організація «Центр розвитку», молодіжний театр «Горнило», обласна громадська організація «Громадський монітор». Названі організації займаються пропагуванням здорового способу життя у школах, інших навчальних закладах тощо. За словами голови Громадської ради при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради, у місті зареєстровано більше 150-ти організацій, третина, з яких діє. Крім того, ряд організацій знаходяться у процесі реєстрації.
Цитати:
Про діяльність громадських організацій: «Они («Громадський монітор») проводили очень классное мероприятие, которое называлось «Выпускной без алкоголя». Это была очень хорошая альтернатива для молодежи, для выпускников. Те, которые прощались на выпускном вечере, говорили о том, что это потрясающе, без алкоголя, есть альтернатива, хороший отдых, хороший досуг, хорошее развлечение, даже не употребляя алкоголя».
2. З яких джерел вам відомо/чи хотіли б аби було відомо про діяльність цих організацій/ініціатив?
Джерела, з яких можна дізнатися про діяльність громадських організацій, за словами учасників дослідження, є дуже обмеженими. Переважно, це місцева газета «Ірпінський вісник», Інтернет видання (сайт Ірпінської і Бучанської міських рад) і усно, через реалізацію проектів. Але навіть із названими джерелами є певна проблема, оскільки усі вони є муніципальними. тому
Цитати:
«Джерела зараз, в принципі, у всіх більш-менш стабільні. Це преса. У нас є місцева одна поки що газета … Але є вже перші кроки по створенню нових видань. Звичайно, ми як молодь користуємося зараз інтернетом більше і отримуємо звідти інформацію про діяльність організацій. У нас є місцеве телебачення. Воно не настільки популярне, як інше, але це перший крок, багато бучанців дивляться».
«Я в першу чергу дізнаюся з місцевої преси, звичайно. Оскільки я є депутатом вже четвертий рік, то на сесіях дуже часто звучать питання, які обговорюються. А хотіла би дізнаватися, можливо, з інтернету більше. В інтернеті і портал бучанський читаю, звідти теж дізнаюся».
«У нас часто громадські організації беруть участь у загальноміських заходах. Як правило, в афішах прописуються як співорганізатори або організатори безпосередньо частини цих заходів».
«Ми не згадали ще про таке джерело, як самі громадські організації, коли вони проводять якісь акції. По-перше, вони намагаються афішами про це проінформувати, оголошеннями. Зустрічаються з керівниками підприємств і відомств, які зацікавлені у проведенні подібної акції. І навіть іноді запрошення розсилають флаєрами, листівками. І потім вони про свою роботу розповідають вже безпосередньо під час проведення заходу, під час зустрічі з людьми, які цікавляться цим заходом. Це теж інформація. Дійсно, на сесіях коли люди приходять і виступають з будь-якого питання, яке є нагальне».
«Інтернет, газети, телебачення, особисте спілкування, сесії, акції певні, які проводять громадські організації. Чутки. Все, що завгодно».
Блок запитань, що стосуються місцевих проблем та способів їх розв’язання
1. Визначте ключові проблеми міста на соціальному/комунальному/культурному чи інших рівнях?
Незважаючи на близькість до столиці, місто має значно більше проблем навіть порівняно із сусідніми з ним містечками, такими як Буча. Найбільш гостро постають соціальні проблеми, які розглядаються у загальнонаціональному контексті, оскільки не є проблемою виключно Ірпеня. Найбільшу небезпеку, на думку опитаних, становить проблема дитячого алкоголізму і пов’язана із нею несанкціонована торгівля алкогольними виробами поблизу шкіл і місць дозвілля дітей. Ця проблема викликає занепокоєння, оскільки є наслідком відсутності зацікавлення місцевої влади ситуацією. Більше того, постанову про заборону продажу алкогольних напоїв біля шкіл не прийнято, оскільки це є сферою зацікавлень деяких депутатів міської ради. Ще одним чинником є низька культура і відсутність місць для дозвілля молоді і сімейного дозвілля, недостатня кількість дитячих садків. Крім того, увагу було приділено і таким проблемам, як дороги, сміття, освітлення вулиць, чистота у під’їздах, благоустрій міста. Однак глобальними залишаються дороги і сміття, з якими громада самотужки впоратися не може. А взаємодія із владою (точніше її відсутність) вирішенню проблем не сприяє. Так, за словами учасників, громада не знає своїх депутатів, які також контактів із електоратом не шукають. А контролю громадськості за виконанням навіть прийнятих рішень місцевої влади немає.
Цитати:
«Озеленення міста. Звичайно, коли дивишся на місто-сусіда Бучу, плаче серце, як хочеться собі таку красу в місто. У нас взагалі немає озеленення. Хоча це можливо, це реально. Це навіть силами громадськості можливо, якби тільки було заохочення».
«У нас біля шкіл знаходяться протизаконно точки, де продаються пиво, алкоголь, і воно продається дітям. Якщо треба, підготую матеріал, з інтерв’ю, з відео, де дітям продають алкоголь. По закону ближче ніж 500 метрів не має права встановлюватися така точка. Але у нас виходить замкнене коло. Тому що власники цих точок займають свої місця у сесійній залі, це їхній прибуток. Закон приймають про закриття точок, але голосувати за цей закон немає кому, бо це перекриття свого власного бізнесу».
«Дуже жаль, що в нашому місті проходить дуже мало заходів культурних. Я згоден з представником влади, що є брак коштів. Але основну причину я бачу в тому, що немає людини, яка би хотіла цим займатися. Я думаю, якби в якоїсь людини боліло за це серце, дійсно було б бажання щось робити, то я впевнений, що і гроші знайшлися б».
«Я думаю, что городу надо рассмотреть вообще эти массовые мероприятия, как их проводить, чтобы не было алкоголя, чтобы не курили. Как создать систему дружинников или волонтеров, но уполномоченных. Мы понимаем, что власть не может много сделать, потому что в каких-то вопросах не хватает каких-то ресурсов. Но есть мы, есть человеческий ресурс, есть наше желание. Для этого не надо денег».
«Я вважаю, що у нас немає розвиненої корпоративної, якщо її можна так назвати, культури в місті. Щоб люди переймалися якимись гаслами: моє місто, рідне моє місто. Немає почуття патріотизму в людей, не відчувається любові до міста».
2. Хто, на вашу думку, мусить розв’язувати вами означені проблеми? За яких умов ви б особисто взялися до розв’язання означеної вами проблеми?
Під час обговорення було визначено ключові проблеми міста, і зрозуміло, що громадськість ними стурбована і готова взяти активну участь у їх вирішенні. Однак є проблеми, які уповноважена вирішувати влада, як із відкриттям нових дитячих садків. Дієвим механізмом у вирішенні проблем міста є ЗМІ, однак вони такої своєї функції не виконують і проблем громадськості не висвітлюють. Механізм громадської ради існує, але є неефективним, оскільки зустрічі проводяться лише формально. Справді активних людей, які готові працювати для громади, вони не враховують. Ідеальним механізмом є взаємодія влади і громади, коли кожен виконує свої функції, які дають позитивні результати для міста.
Цитати:
«Я считаю, у нас очень большая проблема с властью. Если у нас за 7 лет были какие-то встречи, приглашения на встречи, круглые столы и т.д., это потому что было указание сверху, это потому что решили планово собрать, или это потому, что какие-то проблемы надо взять, а потом написать себе, что они сделали. И никакой заинтересованности в работе с общественными организациями, а значит и с общественностью вообще не видно. Как это решить? Есть несколько вариантов. Самим идти во власть и решать эти вопросы, приносить новый менталитет, новое мышление относительно работы общественных организаций».
«Існує проблема корупції. Решение проблемы – этот вопрос должна решать общественность, люди».
«Если взять ирпенские СМИ, там ничего не печатают. Разве что из Киева. Пресса все-таки имеет какое-то влияние еще на власть, есть такой рычаг влияния. Подымать просто общественность, чтобы люди шли и требовали свое право, отстаивали свои интересы».
«Хто має вирішувати? У нас є законодавча, виконавча влада. Я думаю, що законодавча має, виконавча виконувати і громадськість допомагати. Всі разом. Неможливо, щоб це вирішувала чи влада, чи громадськість. Це нереально. У громадськості без підтримки влади є певні обмеження. Тому, я думаю, якщо тільки буде співпраця. По-іншому ніяк ми не зможемо вирішити ні одне з питань. І депутати також мають бути зацікавлені у вирішенні питань суспільства, громадськості, які обрали їх».
Блок запитань, що стосуються виборчої кампанії та демократичних стандартів
1. Виборча кампанія Президента в Україні 2010, на вашу думку, відбувалася демократично? Що саме було демократичного/недемократичного?
Усі учасники обговорення висловили впевненість у тому, що виборча кампанія відбулася демократично. Була лише одна думка про сумніви щодо демократичності виборів в Україні загалом.
2. Демократичний Президент в Україні нині, по 18 роках України самостійної та демократичної країни. Який він? Яка роль особи чи посади Президента у Вашому житті?
В уявленнях учасників опитування президент – це гарант дотримання Конституції, людина зі стійкими моральними принципами, яка була б близькою до народу і адекватно сприймала опозицію. Президент повинен бути патріотом, і прикладом такого патріотизму названо Президента Білорусі. Прозвучала думка і про те, що Президент має бути батьком для кожного українця. Також про те, що він має мати реальну владу в країні і, відповідно, відповідальність за прийняті рішення нести одноосібно.
Цитати:
«Я думаю, что президент демократичный – это тот, который действительно не в лозунгах «Почую кожного», а действительно услышит каждого. Это свобода слова, это СМИ, это открытая оппозиция, и нормальное это явление – открытая оппозиция. То есть, демократичный президент – это тот, который нормально воспринимает оппозицию, который благодаря оппозиции вообще может увидеть проблемы в стране, общественности».
«Я зараз не зовсім розумію взагалі ролі президента у нашій країні. Мені здається, що це щось у ролі весільного генерала. Я вважаю, що дуже велика помилка була в 2004 році – перенести владу від президента до Верховної Ради. Я думаю, що президент повинен бути гарантом виконання Конституції, гарантом виконання всіх обов’язків у нашій країні. І це повинна бути людина, яка за це буде відповідати. Тому що відповідальність добитися у 450 чоловік чи у однієї людини – це дуже велике значення. Тоді всі будуть знати, хто винен. Якщо він один буде керівник нашої країни, ніхто не буде заважати працювати, і вся відповідальність буде за ним. І тоді він буде нести відповідальність за виконання Конституції, моїх прав. Тоді я буду особисто претензії йому мати, а не комусь».
«Демократичний президент в моїй країні – для мене це моральна людина. А в моєму особистому житті я би хотіла мати президента як батька».
«Це повинен бути гарант законодавства, який відповідає за дотримання законодавства. І також це повинна бути людина-патріот однозначно. людина, яка вболіває за свій народ. Не тільки за себе, за найближче оточення, а яка вболіває за всю націю і готова пожертвувати, можливо, якимись своїми власними амбіціями заради благополуччя всієї нації».
3. Демократичні цінності, соціально-культурні форми життя потрібні вам і вашій роботі/житті? Допомагають вам чи заважають?
Загалом, можна констатувати, що це питання сприйняте учасниками не було. Особливі рефлексії відсутні. Цілком можливо, що проблема у формулюванні, яке було не зовсім зрозумілим. Із висловлених думок можемо зробити висновок про неоднозначність цього аспекту у житті громади.
Цитати:
«Допомагають в тому, що все-таки можна висловити думку, діяти. Але, з іншого боку, вже така доступність і вільність, що бездіяльність навіть виникає з приводу цієї демократичності. Вже настільки та демократія, що ніхто нікому нічого не повинен, всі такі вільні і демократичні у своїх діях, нікому не підзвітні. Тобто, є і позитивні, і негативні сторони».
4. Досвід демократичних трансформацій сусідніх держав (Польща, Словаччина, Латвія, Росія, Румунія та інші) цікаво/ важливо для вашої роботи?
Досвід демократичних країн, безперечно, важливий. Було зазначено, що громадськість обмежена в інформації про демократичні трансформації у сусідніх країнах, а цей досвід міг би стати у пригоді. З іншого боку, потрібно враховувати і національну специфіку і розробляти власні шляхи до демократизації суспільства, які б стати відповіддю на запити українського суспільства.
Цитати:
«Досвід інших країн важливий. Зараз час глобалізації, ми один від одного залежимо, без цього неможливо».
«Я думаю, що наша українська нація має особливу специфіку. Тому підхід до роботи з громадськістю, з населенням повинен також бути специфічним. Є такі поняття, як моя хата скраю або ще щось, і взагалі рабський менталітет у людей, які ще не вийшли з пострадянського простору, з Радянського Союзу. Тому я вважаю, що повинна бути якась специфіка роботи з населенням, специфіка впливу, якась просвітницька діяльність. Потрібне щось специфічне, не таке, як у всіх країнах. Так, ми мусимо робити висновки, як це робиться в Росії, як це є в Білорусі, в Польщі, в Євросоюзі. Ми повинні все це знати, бачити. Але у нас має бути своє специфічне, не таке як у всіх. Тому що наша нація специфічна. Нам не підійде те, як хтось робить».
Блок запитань, що стосуються потреб громадського лобіювання
1. Чи вважаєте ви за можливе розв’язати проблеми вашого міста/району/будинку методами громадського лобіювання? З використанням досвіду демократичних країн-сусідів?
Лобіювання є одним із перспективних напрямів роботи громадських організацій Ірпеня. Оскільки існують випадки успіху у цьому, громадські активісти сповнені рішучості продовжувати працювати у цьому напрямі.
Цитати:
«Ми готові лобіювати. Поэтому, наверное, мы здесь. Как бы ни сложно это было, но если ты уже сделал один шаг, то уже делай второй и третий. Поэтому у меня есть цель, и я все равно сделаю так, чтобы эти вопросы решались».
2. Чи потрібні нові знання, методики роботи для розв’язання проблем? Чи що потрібно?
Громадський сектор Ірпеня є досить активним і в межах своїх можливостей працює плідно й успішно. Однак, як було зазначено, нові знання громадським організаціям потрібні, оскільки вони розширили б спектр спроможностей для їх діяльності, особливо у сфері взаємодії із місцевою владою.
Цитати:
«Нам потрібні знання, щоб ми знали, як ми можемо впливати на органи законодавчої, виконавчої влади, на місцевому рівні. Для нас це була б добра підтримка. Влада знає, як ми можемо на це впливати, але вона нам цього не доповідає, не доносить. Нам доводиться по крупинці це збирати, на якихось зустрічах, з'їздах, чи ще у когось це виманювати. Але треба, бо за громадськістю буде життя нашої країни».
«Нам необхідні нові знання обов’язково. Ми готові брати участь у тренінгах, зустрічах, круглих столах, семінарах. Семінари по конкретних темах, які навчать нас, як ми можемо вирішувати. Ми на своєму рівні щось знаємо і на тих знаннях ми по максимуму викладаємося. У нас немає такого, що ми щось знаємо і не робимо. Але справа в тому, що ми знаємо мало. Якби ми знали більше, ми б і робили набагато більше».
«Архимед сказал: дайте мне точку опоры и я переверну мир. Я бы хотела сказать: дайте нам знания, наши права, чтобы мы знали, и это станет нашей точкой опоры».
Напередодні саміту ОБСЄ в Астані, 28-29 листопада, відбувалася Паралельна конференція громадянського суспільства ОБСЄ. Представництво учасників було доволі широке - близько 150 осіб з Казахстану, Киргизстану, Узбекистану, Азейбарджану, Вірменії та інших країн. Однак, чисельне представництво від країн-учасниць ОБСЄ було далеко не рівномірне, відтак і обговорювані питання торкалися передовсім центрально-азійского регіону.
Тому, для кого літо - пора затишшя, здасться логічним, що революційні фронти також переведено у стан відносного спокою. Натомість спостерігачі за знаковими подіями у світі демократії реферують, аналізують і узагальнюють демократію «весна-літо 2011». Отже, основними тенденціями сезону, що минає, можемо назвати зміну оперативного зведення на довільні рефлексії з приводу того, чим, на думку світової громадськості, події