На тлі громадсько-активних регіонів, Хмельниччина – доволі тиха й малоініціативна область, тому очікувати значних проявів роботи інститутів громадянського суспільства було б невиправданим оптимізмом. Однак завжди є віддані своїй справі ентузіасти, які,
Учасники семінару (м. Шепетівка)
незважаючи на прийнятне чи ні середовище, продовжують робити свою справу.
Але тим гротескнішою є ситуація, коли органи державної влади ініціюють (а точніше контролюють) створення громадських організацій у сільських громадах з метою отримання грантів на соціальні проекти на основі співфінасування, перетворюючи ці організації на васалів і пишаючись розбудовою громадянського суспільства.
Такий формат взаємодії влади і громадськості процвітає у Красилові Хмельницької області, де дводенні семінари, організовані ГО «Фонд «Європа ХХІ», розпочалися в кращих традиціях партійних зборів – із переклички, проведеної заступником голови райдержадміністрації. Зайве, мабуть, казати, що в присутності представників влади емоції, думки і запитання стосовно змісту семінару у представників районних громадських організацій були відсутні.
Міські громадські організації існують все ж дещо автономно, але особливої діяльності, за винятком молодіжної організації «Молодь за майбутнє», очолюваної депутатом міської ради Лесею Маланчак, вони
не здійснюють, мотивуючи це відсутністю коштів.
Андрій Дуда
Становище в районі настільки несприятливе для розвитку інститутів громадянського суспільства, що єдиним можливим для них форматом можуть бути лише соціальні проекти (допомога дітям-сиротам, інвалідам, газифікація і водопостачання на основі співфінансування тощо). Найбільш малоймовірними є громадські ініціативи, не кажучи про кампанії лобіювання. Можливість створення органів самоорганізації населення також є досить примарною. Більше того, жодних незручностей ніхто не відчуває, як і бажання щось змінювати – якось жили без громадянського суспільства, живуть і далі житимуть.
Інший соціалістично-пролетарський формат – Шепетівка. Місто обласного значення, яке, позбавлене усіх об’єктів виробництва, має перспективу стати додатком до крихітної сусідньої Славути. Місцева влада змінюється так часто, що виникає дежавю із комедією Адрія Тутишкіна, тому про взаємодію із інститутами громадянського суспільства на будь-яких умовах не йдеться. Справжній авторитет має колишня влада, а нині успішний бізнес, який і є головним об’єктом фандрайзингових кампаній.
Активно працюють у Шепетівці етнічні громади (євреї, поляки), які допомагають не лише членам своїх громад, а й іншим жителям міста, які потребують допомоги, але це в основному також соціальні проекти. Варто також відзначити, що актуальною для учасників тренінгу була інформація про органи самоорганізації населення, оскільки вони у Шепетівці досить давно і ефективно функціонують, незважаючи на, практично, відсутність підтримки із боку влади, яка і вислухати ці зауваження не могла, оскільки день проведення семінару збігся із днем державного службовця.
Щодо громадських ініціатив, хочеться вірити, що активісти Шепетівки зможуть організувати і реалізувати кампанію якщо не з просування, то хоча б захисту своїх інтересів, оскільки на території міста планується будівництво сміттєпереробного заводу, що буде не на користь міста і його мешканців.
Чомусь співчуття і бажання допомогти викликають області, де розвитку громадянського суспільства чинить перешкоди місцева влада, і майже відсутня увага до тих, де немає тиску, але громадські організації, які займалися б просвітницькою роботою, захистом прав тощо, все одно не працюють. Зрештою, ця сплячка добровільна, тому – солодких снів! Чи спіть спокійно, дорогі друзі…
